Лютеїнізуючий гормон (LH, лютеотропін або ЛГ) – пептидний гормон, який у чоловіків активізує вироблення тестостерону, завдяки впливу на клітини сім’яників, а у жінок – прогестерону та естрогену, впливаючи на жовте тіло та тканини яєчників. Після формування в гіпофізі він потрапляє в кров та спрямовується в статеві залози, в котрих бере участь у регуляції статевих гормонів.
У періоді ембріонального розвитку та до пубертату в чоловічому та жіночому організмі вироблення ЛГ постійне та завжди на низькому рівні. З початком пубертатного періоду кількість гормону в крові поступово зростає та наближається до значень у дорослих.
У нормі в середині менструального циклу у жінок виробляється максимальна кількість ЛГ, що супроводжується настанням овуляції – вивільненням яйцеклітини, що дозріла. За кілька днів до цього рівень лютеотропіну починає поступово підвищуватися. А після овуляції він падає та починається лютеїнова фаза циклу, яка супроводжується формуванням жовтого тіла, де секретується прогестерон. Концентрація ЛГ також зменшується в період вагітності та підвищується з настанням менопаузи.
У чоловіків рецептори ЛГ знаходяться на клітинах Лейдіга. Завдяки їх участі у секреції тестостерону провокується дозрівання сперматозоїдів. При цьому сам тестостерон регулює повторний синтез лютеїнізуючого гормону. Тому до 60 років, коли кількість чоловічих статевих гормонів поступово знижується, кількість ЛГ починає різко підвищуватися.
