Мікоплазми (M.Hominis і Ureaplasma spp.) – представники нормальної мікрофлори слизової оболонки урогенітального тракту, які можуть бути присутніми як сімбіоти в кількостях до 1000-10000 КУО / мл (пороговий рівень), не викликаючи запальних процесів.
У деяких випадках здатні розмножуватися до значної концентрації (вище порогового рівня), приводячи до розвитку захворювань – уретрити і простатити у чоловіків, ендометрити, сальпінгіти, неспецифічні вагініти у жінок, безпліддя.
Враховуючи, що мікоплазми можуть бути присутніми, як представники нормальної мікрофлори, так і патогенної, при інтерпретації результатів слід враховувати показники кількості даних мікроорганізмів у пацієнта, а поява штамів мікроорганізмів резистентних до антибіотиків, визначає необхідність визначення чутливості.
Ідентифікація та титрування урогенітальних мікоплазм базується на специфічних метаболічних особливостях кожного мікроорганізму: Ureaplasma spp. – здатність гідролізувати сечовину,
Micoplasma hominis – здатність гідролізувати аргінін.
З виділенням амонію змінюється рН середовища, що в свою чергу змінює колір індикатора – фенолового червоного.
Зростання мікроорганізмів відбувається на суворо селективному для мікоплазм середовищі.
Метод дозволяє виявляти титр мікоплазм в межах значень, що є загальноприйнятими пороговими значеннями.
Крім того, дана методика дозволяє визначати чутливість виявлених мікоплазм до антибактеріальних препаратів у двох концентраціях, що дозволяє підібрати найбільш адекватний дозовий режим.
