Lab Test 01

це комплексне лабораторне дослідження зразка крові, при якому визначаються кількість, параметри і співвідношення формених елементів крові (лейкоцитів, еритроцитів і тромбоцитів), показники гемоглобіну і гематокрит. В ході даного дослідження в лабораторії «ЦМЄИ», аналізується 26 ключових показників, за якими можна оцінити загальний стан організму.

Цей аналіз призначений для діагностики анемій за типами, визначення їх тяжкості та оцінки ефективності їхньої терапії.

Загальний аналіз сечі - це сукупність різних діагностичних тестів, спрямованих на визначення загальних властивостей сечі, а також фізико-хімічного та мікроскопічного дослідження. При цьому визначаються такі показники, як колір, запах, прозорість, реакція (рН), щільність, вміст сечі білка, глюкози, кетонових тіл, білірубіну та продуктів його метаболізму. В осаді сечі визначається наявність клітинних елементів, а також солей та циліндрів.

Аналіз сечі по Нечипоренко дозволяє більш точно визначити кількісний вміст еритроцитів, лейкоцитів та циліндрів, ніж загальний клінічний аналіз сечі. Обидва дослідження проводяться з використанням мікроскопії, але в пробі Нечипоренка здійснюється підрахунок елементів в одиниці об'єму рідини, а не за кількістю клітин або циліндрів у полі зору.

відображає загальний стан всієї системи кровотворення, дозволяє загалом оцінити основні функції крові, наявність і активність патологічного процесу в організмі.

Перевага 3-склянкових проб у тому, що кожна з порцій досліджується окремо -- це дозволяє з великою точністю визначити локалізацію патологічного процесу: 1-а порція сечі відповідає наявності патології в уретрі, 2-а – в нирках і сечоводі, 3-тя порція – показує на патологію передміхурової залози. Трьохсклянкову пробу іноді доповнюють масажем передміхурової залози і насінних бульбашок (лікарем урологом).

це додаткове дослідження. Входить у комплексну діагностику при сумнівних результатах загального аналізу сечі, проби Нечипоренка.
Зміна показників у першій порції свідчить про запальний процес у нижніх відділах сечовивідної системи, у другій – у нирках, передміхуровій залозі. Якщо ж виявлено відхилення в обох порціях -- можливий запальний процес у нирках або сечовому міхурі.

застосовується для первинної оцінки та моніторингу стану організму, оцінки ефективності терапії.
В ході даного дослідження, аналізується 14 ключових показників, за якими можна оцінити загальний стан організму.

Кетонові тіла належать до проміжних метаболітів обміну жирів (і частково білків).Присутність їх у сечі означає, що організм використовує жир для вироблення енергії замість глюкози, безпосередньо призначеної для цього. У більшості випадків причиною цього процесу є порушення раціону харчування і дефіцит інсуліну, необхідного для перетворення глюкози на енергію.

оцінюється здатність нирок концентрувати та виділяти сечу.

Сеча утворюється у нирках шляхом фільтрації крові. За добу нирки пропускають 1800 літрів крові, причому в нормі повинно виділятися 1,5-2 літри сечі. Якщо організм отримує мало рідини, сечі виділяється мало, але вона стає концентрованішою. Якщо рідини багато (наприклад, при рясному питті), концентрація сечі падає. При порушенні функції нирок цей механізм перестає працювати, внаслідок чого водний баланс порушується, змінюється склад крові і це позначається на загальному стані організму.

Аналіз сечі за Зимницьким дозволяє визначити, скільки виділяється сечі за добу та яка концентрація сечі.

Діагностика анемій та оцінка ефектівності їх терапії .

Якщо виявлена патологія, при отриманні результатів на аналізаторі, що виходять за межі норми, або пацієнт знаходиться в лікарні з діагнозом, який передбачає зміни внутрішньоклітинної структури клітин крові, необхідний підрахунок лікарем-лаборантом, який уточнить і розширить межі діагностування.фахівець не тільки здійснює підрахунок лейкоцитів і визначає їх тип, а й відзначає наявність змін в структурах клітин, шукає внутрішньоклітинних паразитів, а також фіксує зміни еритроцитів. Ці дії досі недоступні для автоматизованих систем.

ШОЕ (швидкість осідання еритроцитів) призначається при моніторингу та діагностиці запальних, інфекційних, онкологічних, аутоімунних захворювань, а також під час профілактичних обстежень.

делается на месте забора
Маркер оцінки коагуляційної активності цільної крові по швидкості утворення в ній згустку.

це метод визначення наявності в ньому нашкірного кліща з роду Demodex, що є збудником демодекозу.

дослідження спрямоване на виявлення кліща корости в зішкрібі шкіри.

Риноцитограма – це дослідження слизу із порожнини носа під мікроскопом. Воно дозволяє визначити наявність у носовому слизу клітин, характерних для алергічних або інфекційних захворювань, що викликають риніт. Для лікування важливо визначити причину нежиті.
Риноцитограма дає опис загальної цитологічної картини з підрахунком кількості лейкоцитів, еозинофілів, нейтрофілів, миготливого епітелію, лімфоцитів, макрофагів, слизу, еритроцитів, дріжджових грибів, флори. Отриманий результат не є діагнозом – він повинен інтерпретуватись лікарем, який ставить остаточний діагноз.

дослідження мазка з піхви, що дозволяє оцінити функціонування яєчників і рівень гормонів (прогестерону і естрогену) в організмі. Аналіз дозволяє оцінити чи відповідає гормональний фон фазі менструального циклу і вікові пацієнтки. З його допомогою можна з'ясувати, чи є овуляція, оцінити ефективність лікування гормонами. Застосовується також для оцінки загрози переривання вагітності.

Цитологічне дослідження матеріалу з шийки матки та зовнішнього маточного зіва, пофарбованого за методом Папаніколау з дотриманням методики проведення тесту та умов підготовки до аналізу, дозволяє з високою чутливістю та достовірністю виявити атипові клітини у матеріалі, передракові стани (дисплазію, інтраепітеліальну неоплазію шийки матки).ПАП-тест рекомендований ВООЗ для виявлення та попередження розвитку раку шийки матки. Його необхідно проходити усім жінкам не рідше, ніж раз на 3 роки, починаючи з 18 років. Здавати аналіз рекомендується не раніше 5-го дня менструального циклу та не пізніше, ніж за 5 днів до початку наступного менструального циклу.

вид лабораторного дослідження, який заснований на визначенні під мікроскопом особливостей будови клітин епітелію шийки матки та церві кального каналу.

Виділення з уретри досліджують з метою діагностики запального процесу при уретритах різної етіології (бактеріальних уретритах, гонореї, трихомоніазі, хламідіозі та ін.).
При дослідженні виділень з уретри кількість і склад клітинних елементів залежать від гостроти та тривалості запального процесу.
Запальний стан слизової оболонки сечівника (уретри) виражається наявністю більш 4 полінуклеарних нейтрофілів в полі зору.
Про глибину патологічного процесу в уретрі свідчить перевага в препаратах циліндричного і парабазального епітелію

З його допомогою визначається кількість слизу, наявність лейкоцитів, епітеліальних клітин та можливих збудників інфекційних захворювань жіночої сечостатевої системи. Мікроскопія урогенітального мазка – це «золотий метод» діагностики бактеріального вагінозу.

Є золотим стандартом діагностики бактеріального вагінозу у жінок репродуктивного віку.
Критерії Hay-Ison побудовані на кількісній і якісній оцінці пофарбованих за Грамом бактерій. Мікроскопічна оцінка вагінального мазка дає можливість оцінити стан вагінального епітелію , що забезпечує більш об’єктивну діагностику розповсюджених причин аномальних вагінальних виділень.

Це дослідження дозволяє визначити склад мікрофлори сечостатевих органів жінки (уретри, піхви та цервікального каналу), кількість лейкоцитів, епітелію та їх співвідношення, кількість слизу та морфологічний тип бактерій, а також виявити ряд специфічних збудників, таких як гриби роду Candida, трихомонади та гонококи.

Спермограма – це лабораторне дослідження еякуляту, яке проводиться для оцінки чоловічої фертильності (можливості запліднення яйцеклітини). Додатково аналіз визначає супутнє запальне захворювання, онкологічний процес чи гормональний розлад. Основні якісні характеристики спермограми включають: об’єм, в’язкість, запах, колір, реакцію сім’яної рідини; рухливість, життєздатність та морфологію чоловічих статевих клітин (гамет, сперматозоїдів). Кількісна характеристика сперми – визначення числа гамет в 1 мл та загальному обсязі еякуляту. Сучасні способи проведення аналізу сперми дозволяють ретельніше вивчати морфологію сперматозоїдів та інші якісні показники.

Цитологічне дослідження молочної залози застосовується з метою оцінки клітинної структури новоутворення. Атипові клітини в цитології молочної залози можуть вказувати на мастит (запалення), кісту, фіброаденому, внутрішньопротокову папілому, ліпогранульому та онкологію.
Цитологія застосовується для диференціації доброякісного процесу (фіброаденоми, кісти) у клітинах молочної залози від злоякісного. При раку цитологія молочної залози допоможе встановити стадію та виявити рецидив онкології.

Цитологічне дослідження молочної залози застосовується з метою оцінки клітинної структури новоутворення. Атипові клітини в цитології молочної залози можуть вказувати на мастит (запалення), кісту, фіброаденому, внутрішньопротокову папілому, ліпогранульому та онкологію.
Цитологія застосовується для диференціації доброякісного процесу (фіброаденоми, кісти) у клітинах молочної залози від злоякісного. При раку цитологія молочної залози допоможе встановити стадію та виявити рецидив онкології.

лабораторний аналіз, що дозволяє досліджувати нігті на поверхневі мікози (захворювання, викликані грибами).

лабораторний аналіз, що дозволяє досліджувати слизову язика на поверхневі мікози (захворювання, викликані грибами).

Дослідження клітинного складу патологічної ділянки шкіри чи слизової оболонки ротової порожнини.

Копрограма – це дослідження калу (фекалій, екскрементів, випорожнень), аналіз його фізичних, хімічних властивостей, а також різноманітних компонентів та включень різного походження. Вона є частиною діагностичного дослідження органів травлення та функції шлунково-кишкового тракту.

Мікроскопічне дослідження мазка-відбитка з періанальної області для виявлення яєць збудника ентеробіозу Enterobius vermicularis (гостриків).

це виявлення яєць гельмінтів (глистів) методом мікроскопії, які викликають групу захворювань так званих гельмінтозів.

аналіз, що дозволяє виявити паразитів (найпростіших та гельмінтів), на різних стадіях їх розвитку. Виявити паразитів у калі можна за допомогою мікроскопа – зразок калу перевіряється лаборантом, щодо личинок гельмінтів і цист найпростіших.

це дослідження для якісного визначення гемоглобіну і трансферину людини в калі з метою виявлення шлунково-кишкової кровотечі будь-якої етіології.

Криптоспоридіоз це інфекційне захворювання з переважним ураженням кишечника, що викликається криптоспорідіями. Захворювання може спричинити гостру або хронічну діарею; після зникнення симптомів пацієнт заразний протягом кількох тижнів.
Обстеження виконують у хворих із стійким діарейним синдромом та підозрою на криптоспоридіоз з метою діагностики патології, для контролю лікування та ступеня вилікуваності.

Людська панкреатична еластаза є одним із ферментів підшлункової залози, що містяться в панкреатичному та дуоденальному соку, і відноситься до сімейства кислих еластаз. Визначення копрологічної еластази використовується з метою оцінки екзокринної функції підшлункової залози. Зниження її активності виявляють у хворих на хронічний панкреатит, рак підшлункової залози, цукровий діабет 1-го типу, у дітей з муковісцидозом, що відображає недостатність екзокринної функції підшлункової залози в цих групах пацієнтів.

Кальпротектин - це білок, що виробляється в лейкоцитах, його концентрація в калі прямо пропорційно числу лейкоцитів, що потрапили в кишечник. Визначення кількості кальпротектину в калі – дослідження, що дозволяє діагностувати запальні захворювання кишок.

біохімічний показник, який відображає середній вміст глюкози крові за останні три місяці, є найбільш достовірним свідченням наявності порушень вуглеводного обміну, дає змогу встановити наявність у пацієнта цукрового діабету або переддіабету. Аналіз грунтується на здатності гемоглобіну, що знаходиться в еритроцитах, постійно і необоротно зв'язуватися з молекулами глюкози. Чим більше таких комплексів утворюється, тим буде вищим рівень глюкози в крові. Підвищення цих показників говорить про збільшений вміст цукру (глюкози) в крові протягом попередніх трьох місяців - терміну життя еритроцитів.

виявляє приховані форми гестаційного(у вагітних) цукрового діабету.

Інсулін синтезується у бета-клітинах ендокринної частини підшлункової залози. Після їжі в кров потрапляє велика кількість глюкози, у відповідь секретується інсулін, який транспортує глюкозу з крові в клітини. Якщо глюкози стає багато, печінка починає її запасати у вигляді глікогену або використовувати для синтезу жирних кислот. Коли синтез інсуліну порушений і його виробляється менше, ніж потрібно, глюкоза не може потрапити в клітини - розвивається гіперглікемія. Якщо такий стан є хронічним, з'являється цукровий діабет.

це стабільний показник, що дозволяє оцінити рівень ендогенного (що виробляється організмом) інсуліну . Вимірювання С-пептиду має ряд переваг в порівнянні з визначенням інсуліну: період напіврозпаду С-пептиду більше, ніж інсуліну, тому рівень С-пептиду - більш стабільний показник, ніж концентрація інсуліну. С-пептид дозволяє оцінити секрецію інсуліну навіть на фоні прийому екзогенного інсуліну, а також в присутності аутоантитіл до інсуліну.

головний гормон ситості, який відповідає за надсилання імпульсів у мозок і повідомляє, що ви вже ситі й варто перестати їсти.

Глутаматдекарбоксилаза (GAD) – це один із ферментів, необхідних для синтезу гальмівного медіатора нервової системи гамма-аміномасляної кислоти (ГАМК). Фермент присутній лише у нейронах та бета-клітинах підшлункової залози. GAD виступає в ролі аутоантигену при розвитку аутоімунного цукрового діабету (ЦД 1-го типу). У крові 95% пацієнтів із ЦД 1-го типу вдається виявити антитіла до цього ферменту (анти-GAD). Вважається, що анти-GAD не є безпосередньою причиною ЦД, але відображають поточну деструкцію бета-клітин. У лабораторній діагностиці анти-GAD розглядаються як специфічні маркери аутоімунного ураження підшлункової залози та використовуються для диференціальної діагностики варіантів ЦД.

маркер порушень вуглеводного обміну.Глюкоза – це простий цукор, основний вуглевод крові та головне джерело енергії для всіх клітин. Рівень глюкози важливий при діагностиці гіпер- та гіпоглікемії та, відповідно, при діагностиці цукрового діабету, а також для його подальшого моніторингу.

Аутоантитіла до аутоантигену - тирозинфосфатази бета-клітин підшлункової залози. Прогностичний маркер розвитку цукрового діабету 1-го типу і потреби в інсулінотерапії, вказують на агресивну деструкцію бета-клітин. Порушення вуглеводного обміну та клінічні симптоми цукрового діабету виникають при руйнуванні більше 80% бета - клітин. Захворювання, зазвичай, виявляється в дитячому та підлітковому віці.

це аутоантитіла, що виробляються організмом проти власного інсуліну. Вони є найбільш специфічним маркером цукрового діабету 1-го типу (ЦД 1-го типу) та досліджуються для диференціальної діагностики цього захворювання.

стан, при якому знижується чутливість тканин організму до гормону інсуліну. Інсулінорезистентність або предіабет – це раннє порушення вуглеводного обміну, яке характеризується підвищеним вмістом глюкози у крові (вище верхньої норми) та внаслідок якого може розвинутися цукровий діабет 2 типу.

Лактат є кінцевим продуктом анаеробного обміну глюкози в умовах, коли  клітини не отримують достатньо кисню для повного окислення глюкози в циклі Кребса.
Аналіз на лактат оцінює його вміст в крові, який в нормі дуже низький. При нестачі кисню в клітинах або порушеннях вироблення клітинної енергії мітохондріями цей показник підвищується. Тривале накопичення лактатів (молочної кислоти або її солей) призводить до лактацидозу,
Показання для призначення
1. Моніторинг кислотно-основого стану та кисневого постачання тканин при шоці, порушеннях кровообігу.
2. Діагностика метаболічних порушень.
3. Діагностика та диференційна діагностика міопатій.
4. Асфіксія і важка гіпоксія новонароджених.
5. Цукровий діабет.

Мікроальбуміни - це група білків з низькою молекулярною масою, що циркулюють у крові людини. Їхня поява в сечі — один із найраніших лабораторних показників нефропатії (насамперед діабетичної).

моча суточная
Аналіз виявляє в сечі глюкозу, що з'являється при патології нирок, ендокринної системи, побічну дію ліків, отруєння, ускладнений перебіг вагітності.

Маркер порушень вуглеводного обміну.Глюкоза - це простий цукор, основний вуглеводень крові та головне джерело енергії для всіх клітин. Рівень глюкози важливий при діагностиці гіпер- та гіпоглікемії та, відповідно, при діагностиці цукрового діабету, а також для його подальшого моніторингу.

АЛТ (аланінамінотрансфераза) - це фермент, що виробляється клітинами нашого організму, і дозволяє визначити, чи є пошкодження внутрішніх органів. Нормальний рівень АЛТ у крові – мінімальний, його зростання говорить про масштабне пошкодження клітин.
Найбільша кількість АЛТ виробляється клітинами печінки, серцевого м'яза, підшлункової залози, нирок та м'язовими клітинами, тому його зростання в крові вказує на ураження цих органів.

Аспартатамінотрансфераза (АСТ) - фермент, найбільша кількість якого продукується клітинами серця і печінки, для діагностики хвороб яких, аналіз застосовується найчастіше. У призначенні лікаря дане дослідження може позначатися як АСТ, AST або АсАТ - це просто різні способи скорочення повної назви ферменту.
Досить багато аспартатамінотрансферази виробляється також нейронами, клітинами м'язової тканини і нирками, невелика кількість - підшлунковою залозою, селезінкою і легенями.Обстеження показує пошкодження тканин тих органів, які виробляють найбільшу кількість AST (це печінка і серце).

маркер пошкодження печінки різного походження, закупорки жовчних шляхів, гемолітичної анемії, жовтяниці новонароджених.Білірубін загальний – це сума проміжних продуктів метаболізму гемоглобіну, що містяться у сироватці крові: непрямого та прямого білірубіну. Аналіз на загальний білірубін у сироватці крові дозволяє діагностувати різні захворювання, прямо чи опосередковано пов'язані з порушенням процесів кровотворення, функції печінки та жовчовивідних шляхів.

маркер оцінки функції печінки та діагностика жовтяниць.Прямий білірубін - це аналіз, який показує, скільки в крові знаходиться білірубіну, переробленого печінкою. Інша назва цього показника - зв'язаний білірубін.
Білірубін - це жовчний пігмент, що виробляється в селезінці і кістковому мозку, який є результатом переробки гемоглобіну, розщеплюється в процесі знищення еритроцитів. Такий білірубін називається вільним або непрямим. Це токсична сполука, яка не розчиняється у воді, а тому в чистому вигляді не може виводиться з організму.
Клітини печінки захоплюють з потоком крові молекули вільного білірубіну і зв'язують його з глюкуроновою кислотою - це і є пов'язаний або прямий білірубін. Ця хімічна сполука менш токсична, легко розчиняється у воді і виводиться з організму з калом і сечею, забарвлюючи їх в характерний колір.

Лужна фосфатаза — фермент, який відповідає за обмін білків, жирів, а також депонування (відкладання) кальцію у кістках. Він міститься у багатьох клітинах — слизової оболонки кишківника, плаценти, молочної залози при лактації. Але особливо багато її в печінці та жовчовивідних шляхах, де він бере участь у важливих хімічних процесах. Показник є маркером стану печінки, жовчних шляхів, кісткової тканини, плаценти. Він підвищується при руйнуванні печінкових клітин, а також при перешкоді відтоку жовчі (камені, опухлина тощо).

Тимолова проба - один з найнадійніших тестів, які оцінюють стан і працездатність печінки.
При деяких захворюваннях відбувається зміна балансу між білками крові - зменшується кількість альбуміну, що веде до більш швидкого осадження інших фракцій (бета- і гамма-глобуліни) при взаємодії з тимолом в вероналовому буферному розчині.
Проба не завжди дозволяє поставити чіткий діагноз, але дуже чутлива і вказує на ураження печінки навіть в тих випадках, коли деякі інші показники залишаються в межах норми.

Альфа-1-антитрипсин (ААТ) - це білок, що виробляється печінкою. Він захищає легені від еластази (фермент, який руйнує тканини легень). Також часто призначається дітям та підліткам для виявлення причин тривалої жовтяниці та інших порушень функції печінки.

це комплекс досліджень, за допомогою яких можна вивчити активність її ферментів і дізнатися про можливі захворювання печінки та жовчовивідних шляхів. Цей аналіз слід робити всім для профілактичного огляду після сорока щороку.

АЛТ (аланінамінотрансфераза) - це фермент, що виробляється клітинами нашого організму, і дозволяє визначити, чи є пошкодження внутрішніх органів. Нормальний рівень АЛТ у крові – мінімальний, його зростання говорить про масштабне пошкодження клітин.
Найбільша кількість АЛТ виробляється клітинами печінки, серцевого м'яза, підшлункової залози, нирок та м'язовими клітинами, тому його зростання в крові вказує на ураження цих органів.

Каталізує зворотнє перенесення фосфорильного залишку з АТФ на креатин і з креатинфосфата на АДФ. Міститься переважно в скелетній мускулатурі, міокарді, а також у гладких м'язах і головному мозку. Креатинкіназа забезпечує потребу у великій кількості енергії в короткі інтервали часу, наприклад, забезпечуючи енергією м'язові скорочення. Активність КФК інгібується тироксином. У дитячому віці активність креатинкінази вище, ніж у дорослих, що пов'язано з інтенсивним ростом і участю в цьому процесі тканин, багатих цим ферментом - м'язової і нервової. У жінок активність КК трохи нижча, ніж у чоловіків. Визначення КK проводиться з метою діагностування та контролю якості лікування інфаркту міокарда та міопатій (прогресивна м'язова дистрофія Дюшена).

Аспартатамінотрансфераза (АСТ) - фермент, найбільша кількість якого продукується клітинами серця і печінки, для діагностики хвороб яких, аналіз застосовується найчастіше. У призначенні лікаря дане дослідження може позначатися як АСТ, AST або АсАТ - це просто різні способи скорочення повної назви ферменту.
Досить багато аспартатамінотрансферази виробляється також нейронами, клітинами м'язової тканини і нирками, невелика кількість - підшлунковою залозою, селезінкою і легенями.Обстеження показує пошкодження тканин тих органів, які виробляють найбільшу кількість AST (це печінка і серце).

Креатинфосфокіназа МВ (серцева) фракція (КФК-МВ або креатинкіназа МВ) – знаходиться в серцевому м'язі
- чутливий та специфічний лабораторний маркер ушкоджень міокарда.
При гострому інфаркті міокарда його концентрація зростає протягом 4-8 годин, досягаючи максимуму через 1-2 доби. На третю добу рівень КФК-МВ фракції повертається до норми. Чим ширший інфаркт - тим вище КФК-МВ фракція - важливо в прогнозуванні подальшого стану пацієнта.
Зростання рівня КФК-МВ фракції можливе, якщо при міокардиті залучені в процес великі ділянки міокарда, і не спадає більше трьох діб.
При ішемічній хворобі серця, яка не розвинулася в інфаркт, активність КФК-МВ фракції не змінюється.

один з маркерів руйнування клітин печінки.Гама-глутаматтрансфераза - фермент (білок) печінки та підшлункової залози, активність якого в крові підвищується при захворюваннях печінки та зловживанні алкоголем.

Лактатдегідрогеназа (ЛДГ, LDH) - фермент, що виробляється клітинами людського організму і бере участь в гліколізі (розщеплення глюкози для отримання енергії). ЛДГ міститься в більшості тканин організму, але найбільш активний він в нирках, печінці, еритроцитах і м'язовій тканині.
ЛДГ постійно присутній в крові людини через безперервний процес руйнування еритроцитів, що пройшли свій життєвий цикл. А його рівень починає зростати при пошкодженні органів і тканин.

маркер роботи підшлункової залози. Ліпаза - це фермент, компонент травного соку, що виробляється підшлунковою залозою і відповідає за розщеплення жирів, жирних кислот і жиророзчинних вітамінів (A, D, E, K). З підшлункової залози фермент потрапляє в кишечник, де і займається травленням жирів.
У здорових людей в кров потрапляє незначна кількість ліпази, її збільшення може спостерігатися лише при пошкодженнях підшлункової залози.

Лужна фосфатаза — фермент, який відповідає за обмін білків, жирів, а також депонування (відкладання) кальцію у кістках. Він міститься у багатьох клітинах — слизової оболонки кишківника, плаценти, молочної залози при лактації. Але особливо багато її в печінці та жовчовивідних шляхах, де він бере участь у важливих хімічних процесах. Показник є маркером стану печінки, жовчних шляхів, кісткової тканини, плаценти. Він підвищується при руйнуванні печінкових клітин, а також при перешкоді відтоку жовчі (камені, опухлина тощо).

Амілаза – один із кількох ферментів, які виробляються у підшлунковій залозі та входять до складу панкреатичного соку. З підшлункової залози панкреатичний сік, що містить амілазу, через панкреатичну протоку потрапляє в дванадцятипалу кишку, де допомагає переварити їжу.
У нормі лише невелика кількість амілази циркулює в кров'яному руслі (через оновлення клітин підшлункової залози та слинних залоз) і потрапляє до сечі. Якщо відбувається пошкодження підшлункової залози, як при панкреатиті, або якщо панкреатична протока блокується каменем або пухлиною, амілаза починає у великих кількостях потрапляти в кровотік, а потім сечу.

Альфа-амілаза — це травний фермент, який розщеплює крохмаль, глікоген та інші вуглеводи на простіші цукри, забезпечуючи їх засвоєння організмом.Вона виробляється в слинних залозах та підшлунковій залозі. Альфа-амілаза існує у двох основних формах: слинній та панкреатичній. Панкреатична альфа-амілаза виробляється виключно підшлунковою залозою і є маркером її стану. Різниця полягає в тому, що слинна амілаза бере участь у перетравленні крохмалю в роті, а панкреатична - в тонкому кишечнику. Показання до аналізу: Діагностика панкреатиту; Контроль ефективності лікування панкреатичних захворювань; Оцінка стану підшлункової залози перед оперативним втручанням; Обстеження підозри на цукровий діабет; Виявлення інших захворювань ШКТ.","За 6-8 годин витримати голодування. Не вживати протягом 2 днів гостру, жирну, смажену їжу та алкоголь. Можна пити негазовану воду. Обговоріть з лікарем прийом будь-яких ліків або добавок. Виключити фізичні та емоційні навантаження за добу до дослідження. Для дітей до 1 року - бажано дотриматись максимально можливого проміжку між годуваннями, або безпосередньо перед наступним годуванням."

Альфа-амілаза гідролітичний фермент, який бере участь у перетравленні вуглеводів їжі. Утворюється переважно в слинних залозах та підшлунковій залозі, надходить потім відповідно в порожнину рота або просвіт дванадцятипалої кишки. Фермент виводиться нирками. Отже, збільшення сироваткової активності амілази призводить до підвищення активності амілази в сечі. Амілаза може утворювати великі за розміром комплекси з імуноглобулінами та іншими білками плазми, тому не проходить через ниркові клубочки, таким чином вміст її в сироватці зростає, а в сечі спостерігається нормальна активність амілази. Оскільки з організму людини цей фермент виводиться в незміненому вигляді нирками, то його концентрація в сечі дозволяє визначити функціональний стан підшлункової залози, за умови, що нирки здорові.

діагностика ураження підшлункової залози

Гомоцистеїн (Гц) - метаболіт незамінної амінокислоти метіонін, що надходить в організм з продуктами тваринного походження (м'ясо, молоко, яйця та ін.). Бере участь в синтезі ряду білків. Для перетворення та виведення гомоцистеїну необхідні ферменти з коферментами у вигляді вітамінів В12, В6, фолієвої кислоти. Протягом життя рівень Гц в крові поступово підвищується, більш високі рівні у чоловіків пов'язані з більшою м'язовою масою.
В результаті окислення гомоцистеїну утворюється велика кількість вільних радикалів, що ушкоджують клітини ендотелію. Порушуються численні ендотеліальні функції, активуються процеси тромбоутворення.
Високий рівень гомоцистеїну - найважливіший фактор у розвитку атеросклерозу і тромбозу; характеризує ризик розвитку хвороби Альцгеймера, старечого недоумства; супроводжує судинні ускладнення цукрового діабету. Гіпергомоцистеїнемія розглядається як можлива причина патології вагітності (спонтанні аборти, прееклампсія, еклампсія, венозна тромбоемболія).
Підвищені концентрації гомоцистеїну в позаклітинному просторі є цитотоксичними.

Загальний білок в сечі-це маркер первинних ниркових патологій і вторинних нефропатій.

у здорової людини зовсім незначна кількість білка втрачається з сечею. Якщо втрата білка збільшується, розвивається стан протеїнурії.
Протеїнурія може бути функціональною, не пов'язаної із захворюваннями нирок. Наприклад, при стресі, інтенсивному фізичному навантаженні, зневодненні і при гострих запальних процесах.

Це вимірювання концентрації сумарного білка (альбуміни + глобуліни) у рідкій частині крові, результати якого характеризують обмін білків в організмі. Результати аналізу на загальний білок у сироватці крові дозволяють оцінити стан здоров'я, раціональність харчування та функцію внутрішніх органів щодо ефективності їх роботи щодо підтримки нормального білкового обміну.

Альбумін сироватки – це білок, що становить до 60% загальної кількості білків плазми крові. Основні його функції: підтримання онкотичного тиску крові, транспорт різних хімічних речовин та участь у метаболічних процесах.
Тест на сироватковий альбумін використовується головним чином для оцінки білково-синтетичної функції печінки та нутритивного статусу.

показує зміст всіх білків у плазмі крові. Визначення кількісних та якісних змін основних фракцій білка крові, що використовується для діагностики та контролю лікування гострих та хронічних запалень інфекційного та неінфекційного генезу, а також онкологічних (моноклональних гаммапатій) та деяких інших захворювань.

показник, який демонструє різницю між вмістом білка-альбуміну в плазмі крові та асцитичної рідини, допомагає судити про причини її скупчення у черевній порожнині.

аналіз рівня білка (протеїну) та його окремих фракцій. Таке обстеження може виявити захворювання, навіть за нормального загального рівня білка в сироватці крові.

Каталізує зворотнє перенесення фосфорильного залишку з АТФ на креатин і з креатинфосфата на АДФ. Міститься переважно в скелетній мускулатурі, міокарді, а також у гладких м'язах і головному мозку. Креатинкіназа забезпечує потребу у великій кількості енергії в короткі інтервали часу, наприклад, забезпечуючи енергією м'язові скорочення. Активність КФК інгібується тироксином. У дитячому віці активність креатинкінази вище, ніж у дорослих, що пов'язано з інтенсивним ростом і участю в цьому процесі тканин, багатих цим ферментом - м'язової і нервової. У жінок активність КК трохи нижча, ніж у чоловіків. Визначення КK проводиться з метою діагностування та контролю якості лікування інфаркту міокарда та міопатій (прогресивна м'язова дистрофія Дюшена).

Високочутливий С-реактивний білок показує:
Мінімальне, «приховане» (низькоінтенсивне) запалення, та визначає дуже низькі концентрації CRP (у десятки разів точніше).
Коли призначають:
Оцінка серцево-судинного ризику
Атеросклероз
Метаболічний синдром
Профілактична медицина

Типові значення:
3 мг/л – високий ризик
Відноситься до білків гострої фази запалення. Названий «С-реактивний»(СРБ) завдяки своїй здатності зв'язувати С-полісахарид пневмококу в присутності іонів кальцію.
Синтез С-реактивного білку відбувається в печінці, період напіввиведення становить 12-24 (у середньому 18) годин. СРБ стимулює імунні реакції, фагоцитоз, активує класичну систему комплементу.
В умовах запалення синтез СРБ в печінці багаторазово збільшується, і підйом його концентрації в плазмі/сироватці крові виявляється через 6 і більше годин після початку запального захворювання або пошкодження тканини.
Вагітність не впливає на рівень СРБ (можна використовувати для диференціальної діагностики наявності запалення при збільшенні ШОЕ).

Креатинфосфокіназа МВ (серцева) фракція (КФК-МВ або креатинкіназа МВ) – знаходиться в серцевому м'язі
- чутливий та специфічний лабораторний маркер ушкоджень міокарда.
При гострому інфаркті міокарда його концентрація зростає протягом 4-8 годин, досягаючи максимуму через 1-2 доби. На третю добу рівень КФК-МВ фракції повертається до норми. Чим ширший інфаркт - тим вище КФК-МВ фракція - важливо в прогнозуванні подальшого стану пацієнта.
Зростання рівня КФК-МВ фракції можливе, якщо при міокардиті залучені в процес великі ділянки міокарда, і не спадає більше трьох діб.
При ішемічній хворобі серця, яка не розвинулася в інфаркт, активність КФК-МВ фракції не змінюється.

Тропоніни - сімейство білків, які містяться в скелетних м'язах і серцевому м'язі - міокарді. Тропонін I виявляється тільки в серцевому м'язі. Якщо трапляється інфаркт міокарда, то рівень тропонінів у крові підвищується через 3-4 години з моменту пошкодження і може залишатися підвищеним протягом 10-14 днів.
Аналіз на тропонін I найчастіше необхідний, щоб підтвердити або, навпаки, виключити інфаркт міокарда у пацієнтів з гострим болем у серці або іншими симптомами. Він зазвичай призначається разом з іншими маркерами ушкодження серцевого м'яза, такими як креатинкиназою МВ і міоглобіном. Проте тропонін I є "золотим стандартом" у визначенні інфаркту, так як він більш специфічний, ніж інші показники (які можуть підвищуватися ще й при пошкодженні скелетної мускулатури), і залишається підвищеним тривалий час.
До того ж даний тест застосовують, щоб оцінити ступінь пошкодження серцевого м'яза, а також відрізнити біль в грудній клітині, викликану несерцевих причинами.

Лактатдегідрогеназа (ЛДГ, LDH) - фермент, що виробляється клітинами людського організму і бере участь в гліколізі (розщеплення глюкози для отримання енергії). ЛДГ міститься в більшості тканин організму, але найбільш активний він в нирках, печінці, еритроцитах і м'язовій тканині.
ЛДГ постійно присутній в крові людини через безперервний процес руйнування еритроцитів, що пройшли свій життєвий цикл. А його рівень починає зростати при пошкодженні органів і тканин.

Тропоніни - сімейство білків, які містяться в скелетних м'язах і серцевому м'язі - міокарді. Тропонін I виявляється тільки в серцевому м'язі. Якщо трапляється інфаркт міокарда, то рівень тропонінів у крові підвищується через 3-4 години з моменту пошкодження і може залишатися підвищеним протягом 10-14 днів.
Аналіз на тропонін I найчастіше необхідний, щоб підтвердити або, навпаки, виключити інфаркт міокарда у пацієнтів з гострим болем у серці або іншими симптомами. Він зазвичай призначається разом з іншими маркерами ушкодження серцевого м'яза, такими як креатинкиназою МВ і міоглобіном. Проте тропонін I є "золотим стандартом" у визначенні інфаркту, так як він більш специфічний, ніж інші показники (які можуть підвищуватися ще й при пошкодженні скелетної мускулатури), і залишається підвищеним тривалий час.
До того ж даний тест застосовують, щоб оцінити ступінь пошкодження серцевого м'яза, а також відрізнити біль в грудній клітині, викликану несерцевих причинами.

Гомоцистеїн (Гц) - метаболіт незамінної амінокислоти метіонін, що надходить в організм з продуктами тваринного походження (м'ясо, молоко, яйця та ін.). Бере участь в синтезі ряду білків. Для перетворення та виведення гомоцистеїну необхідні ферменти з коферментами у вигляді вітамінів В12, В6, фолієвої кислоти. Протягом життя рівень Гц в крові поступово підвищується, більш високі рівні у чоловіків пов'язані з більшою м'язовою масою.
В результаті окислення гомоцистеїну утворюється велика кількість вільних радикалів, що ушкоджують клітини ендотелію. Порушуються численні ендотеліальні функції, активуються процеси тромбоутворення.
Високий рівень гомоцистеїну - найважливіший фактор у розвитку атеросклерозу і тромбозу; характеризує ризик розвитку хвороби Альцгеймера, старечого недоумства; супроводжує судинні ускладнення цукрового діабету. Гіпергомоцистеїнемія розглядається як можлива причина патології вагітності (спонтанні аборти, прееклампсія, еклампсія, венозна тромбоемболія).
Підвищені концентрації гомоцистеїну в позаклітинному просторі є цитотоксичними.

Натрійуретичний пептид/ProBNP – це гормон, що утворюється в міокарді лівого шлуночка серця. Регулює метаболізм натрію в організмі та призводить до його надмірного виділення з сечею. Є діагностичним маркером серцевої недостатності.
Підвищення натрійуретичного пептиду/ProBNP в крові спостерігається при хронічній серцевій недостатності (важкість серцевої недостатності залежить від концентрації цієї речовини) та наявному кардіостимуляторі.
Дане дослідження призначається для діагностики серцевої недостатності, прогнозу перебігу ішемічної хвороби серця та для контролю ефективності лікування захворювань серця.

Маркер азотвидільної роботи нирок. Креатинін утворюється у м'язах і потім виділяється у кров. Креатинін бере участь в енергетичному обміні м'язової та інших тканин. З організму креатинін виводиться нирками із сечею, тому креатинін – важливий показник діяльності нирок.

для оцінки азотовидільної функції нирок.Сечовина - це кінцевий продукт розпаду білків і амінокислот. В нормі на її долю приходиться більше 50% залишкового азоту в організмі. Сечовина утворюється в печінці при знешкодженні токсичного аміаку, який є проміжним продуктом розпаду білків. Крім печінки, сечовина може утворюватися в клітинах, які активно діляться (ембріональна тканина, пухлини).
Невелика кількість (

Сечова кислота - це природний продукт обміну речовин, який утворюється при розкладанні пуринових сполук у організмі. Більшість сечової кислоти виводиться з організму через нирки, але певна кількість може накопичуватися в крові і викликати різні проблеми зі здоров'ям. Надлишок сечової кислоти може призводити до розвитку подагри, каменів в нирках тощо.

"золотий стандарт" визначення швидкості клубочкової фільтрації як інтегрального показника функції нирок.Швидкість синтезу цистатину С в організмі стала і практично не залежить від антропометричних параметрів: статі, віку, маси тіла та м'язової маси. Цистатин С вільно фільтрується у ниркових клубочках. З утвореного фільтрату цистатин С у ниркових канальцях піддається зворотному всмоктування, повністю руйнується у нирках та виводиться з організму у вигляді сечі. Швидкість, з якою фільтрується рідина в ниркових клубочках, називається швидкістю клубочкової фільтрації (СКФ) і є найважливішим параметром, що дозволяє судити про збереження функції нирок. Порушення функції клубочкового апарату нирок призводить до зниження СКФ і накопичення в крові цистатину С.

Креатинін – це продукт неферментативного розпаду креатину та креатину фосфату, що утворюється у м'язах. Він виводиться з організму нирками. Креатин та креатинін стабільно продукуються нашим тілом у постійній кількості. Майже весь креатинін виділяється нирками, тому його концентрація в крові є добрим показником їхньої функції. Креатинін є більш чутливим індикатором захворювань нирок, ніж сечовина.
Якщо нирки не справляються з фільтрацією креатиніну, його рівень у крові зростає. Встановивши рівень креатиніну, можна обчислити його кліренс та швидкість клубочкової фільтрації. Отримане значення означатиме обсяг крові, який щохвилини очищається нирками від креатиніну.

Визначення концентрації альбуміну та креатиніну в разовій порції сечі з подальшим розрахунком альбумін-креатинінового співвідношення (альбумінурії в разовій порції сечі), використовується для ранньої діагностики та оцінки прогресування хронічної хвороби нирок.

Для оцінки функціонального стану нирок.Креатинін в сечі - це дослідження, яке дозволяє точно визначити працездатність ваших нирок. Речовина креатинін є кінцевим продуктом розпаду креатину і відіграє важливу роль в обміні енергії в м'язах та інших тканинах. Його формування безпосередньо залежить від стану м'язової маси.

Сечовина являє собою кінцевий продукт розщеплення білків в організмі людини, а також входить до групи речовин, які відносять до залишкового азоту в крові. Крім цього, показник сечовини в сечі дає розуміння про загальний білковий баланс в організмі людини. Шлях її виведення - разом з сечею через нирках. Цей показник один з найбільш важливих для контролю видільної функції нирок.

Сечова кислота – це кінцевий продукт обміну пуринів, котрий міститься у крові. Вона потрапляє в організм із їжею, а також є наслідком розпаду пуринових нуклеотидів. У процесі фільтрації крові в нирках відбувається її відділення та виведення із сечею. Підвищена концентрація кислоти називається гіперурикозурією.

комплекс аналізів, якими оцінюють стан і роботу нирок.

скринінгова оцінка виведення кальцію із сечею. Тест рекомендується використовувати для оцінки кальціурії, коли збирання добової сечі є скрутним, зокрема в педіатричній практиці. У разі виявлення гіперкальціурії рекомендується дослідження добової сечі на підтвердження результату.

Холестерин — це органічна сполука, жироподібна речовина, яка міститься в мембранах клітин та забезпечує їхнє регулярне оновлення і стійкість. Речовина бере участь у синтезі вітаміну D, статевих гормонів, жовчних кислот і відповідає за нормальне функціонування систем організму.Організму потрібна оптимальна кількість «хорошого» та «поганого» холестерину. Надлишок відкладається на артеріальних стінках і призводить до появи бляшок. Великі бляшки перекривають артерії. Кров, кисень, поживні речовини не надходять до тканин, через що вони відмирають.

Тригліцериди – жири, які є одним з головних джерел енергії для організму. Тригліцериди потрапляють до організму з їжею, всмоктуються в кишечнику, їх запас відкладається у жировій тканині, а в крові підтримується їх постійний рівень для забезпечення м'язів енергією. За потреби тригліцериди виділяються з жирової тканини в дах і доставляються м'язам, де і витрачаються.
Аналіз крові на тригліцериді застосовується для оцінки ризику розвитку серцево-судинних захворювань, хвороб травного тракту та порушень обміну речовин.

Ліпопротеїди низької щільності є основним переносником холестерину в організмі. Саме їх називають «поганим» холестерином, тому що зростання ЛПНЩ веде до відкладення на стінках артерій холестеринових бляшок. Погіршення течії крові загрожує розвитком атеросклерозу, ішемічної хвороби (і інфарктів), інсультів.

ЛПВЩ відносяться до альфа-ліпопротеїдів і здійснюють транспорт холестерину від клітин периферійних органів в печінку, де холестерин переводиться в жовчні кислоти і виводиться з організму. Це характерно для судин серця, артерій мозку та інших органів. Зниження концентрації ЛПВЩ зв'язується з підвищеним ризиком атеросклерозу.

маркер ризику виникнення атеросклерозу, ураження коронарних та церебральних артерій.
Аполіпопротеїн А1 – білкова сполука, що бере участь у транспортуванні ліпідів (жирів та жироподібних речовин) до печінки. Аполіпопротеїн А1 виробляється в печінці і є основною складовою ліпопротеїнів високої щільності.
Цей білок бере участь у видаленні вільного холестерину з тканин у печінку, де він переробляється та виводиться з організму. Завдяки йому стінки судин захищені від утворення бляшок холестерину і подальших атеросклеротичних змін.

Аполіпопротеїн B (Апо-В) - білок плазми крові, який входить до складу ЛПНГ, синтезується в кишечнику і бере участь у регуляції синтезу та метаболізму холестерину. Апо-В - транспортер тригліцеридів з кишечника в жирові клітини. Цей показник перешкоджає небезпеці розвитку атеросклерозу. Вимірювання аполіпопротеїну дозволяє виявити хворих, у яких при нормальній концентрації холестеролу (ЛПЗЩ) підвищений ризик виникнення серцево-судинних захворювань.

Інформативними маркерами кардіоваскулярного ризику вважають рівні аполіпопротеїнів В (апоВ) та аполіпопротеїнів А1 (апоА1) та їх співвідношення

Ліпопротеїн (а) – це макромолекулярний комплекс ліпопротеїну низької щільності та білка аполіпопротеїну (а), що є індикатором значно підвищеного ризику раннього атеросклерозу та пов'язаних з ним захворювань (ішемічної хвороби серця, інсульту та захворювань периферичних судин).

дозволяє виявити порушення ліпідного (жирового) обміну та оцінити ризик розвитку серцево-судинних захворювань.

Основний внутрішньоклітинний катіон: створює і підтримує електричний мембранний потенціал клітин, регулює внутрішньоклітинний осмотичний тиск, стимулює активність ферментів гліколізу, бере участь у метаболізмі білків і глікогену, відіграє важливу роль у проведенні нервових імпульсів, має імуномодулюючу дію.

Основний катіон позаклітинного простору. Натрій підтримує осмотичний тиск і рН всередині клітини і в позаклітинному просторі, впливає на процеси нервової діяльності, на стан м'язової і серцево-судинної систем. Концентрація натрію в плазмі (сироватці) залежить від рівноваги наступних процесів: надходження натрію, розподіл його в організмі і виведення нирками, потовими залозами. Основними регуляторами обміну натрію в організмі є ренін-ангіотензин-альдостеронова система, АДГ (вазопресин), передсердний натрійуретичний гормон.

Основний аніон позаклітинної рідини і шлункового соку. Хлор відіграє важливу роль у підтримці кислотно-основного стану (між плазмою і еритроцитами), осмотичної рівноваги (між кров'ю і тканинами), балансу води в організмі, активує амілазу, бере участь в утворенні хлористоводневої кислоти шлункового соку. Зміна концентрації іонів натрію веде за собою зміну концентрації хлоріданіона. При втраті хлоридів розвивається алкалоз, при надмірному споживанні - ацидоз.

Кальцій є одним із найважливіших мінералів організму. Близько 1% кальцію міститься у крові, решта зберігається у кістках і зубах. Нормальна концентрація кальцію необхідна для належної роботи нервів, м’язів, серця, кровоносних судин. Рівень Са в крові та кістках контролюється двома гормонами - паратиреоїдним гормоном і кальцитоніном. Вітамін D також відіграє важливу роль, оскільки він потрібен організму для засвоєння кальцію. Лабораторне дослідження кальцію в крові використовується для перевірки загального стану здоров’я та виявлення можливих відхилень. Якщо в крові занадто багато або занадто мало мікроелементу, це може бути ознакою широкого спектру захворювань, таких як захворювання кісток, захворювання щитоподібної залози, захворювання паращитоподібних залоз, захворювання нирок та інші. Тест на загальний вміст кальцію вимірює весь кальцій у крові. У людини є два типи кальцію, які зазвичай присутні приблизно в рівних кількостях:

Зв’язаний кальцій - приєднується до білків крові.

Вільний кальцій - не прикріплюється до білків. Його також називають іонізованим кальцієм. Ця форма кальцію в крові бере активну участь у багатьох функціях організму.

Загальний аналіз кальцію є найпоширенішим тестом на вміст кальцію в крові.

Кальцій - важливий макроелемент, який бере участь у формуванні кісткової тканини, зубів, скороченні мускулатури, м'язу серця, стимулює секрецію ряду гормонів, бере участь у регуляції секреторної діяльності шлунку, представляє собою "Фактор IV" згортання крові, має протизапальну і десенсибілізуючу дію, знаходиться в біологічному антагонізмі з іонами натрію і калію. У сироватці крові представлений трьома основними фракціями: зв’язаний з білком сироватки крові (близько 40% ), кальцій в комплексі з іншими аніонами (близько 15% - комплекси з фосфатом і цитратом). Частина, що залишилася представляє собою вільний кальцій - не зв'язаний із білками (іонізований- активний, Кальцій іонізований", Са ++). Паратгормон, кальцитонін і вітамін D - основні кальційрегулюючі гормони. Однак і інші гормони також впливають на обмін речовин кістки і метаболізм кальцію.

Залізо здійснює свою біологічну функцію у складі інших, біологічно активних сполук. Залізо входить до складу гемоглобіну, міоглобіну, цитохромів, залізовмісних ферментів (каталази, мієлопероксидази). Залізо має важливе значення у зв'язуванні і перенесенні кисню в тканини, окисно-відновних реакціях організму, а також бере участь у процесах кровотворення. Рівень заліза в сироватці крові залежить від статі і віку, змінюється протягом доби, досягаючи максимуму вранці. У новонароджених протягом декількох годин після народження відзначається падіння рівня заліза. Середні показники заліза у жінок нижчі, ніж у чоловіків, це пов'язано з менструальним циклом (максимальний вміст - в лютеїнову фазу, найнижчий - після менструації). Недолік сну і стреси, виражене фізичне навантаження також викликають зниження цього показника. При вагітності вміст заліза в організмі зменшується, особливо в другій половині вагітності, що пов'язано з формуванням депо заліза у плода. Дослідження рівня заліза в сироватці крові важливе для скринінгу, диференційної діагностики залізодефіцитних і інших анемій, а також оцінки ефективності лікування хворих залізодефіцитними анеміями

Четвертий за кількістю елемент в організмі людини і другий за кількістю елемент в клітині після калію. 60% його входить до складу кісткової тканини, а велика частина решти запасу знаходиться в клітинах. Mg - антагоніст кальцію. Чим вище метаболічна активність клітини, тим більше в ній Mg. Є кофактором ряду ферментативних реакцій, відіграє роль фізіологічного фактора росту, підтримує запас пуринових і піримідинових основ, необхідний на всіх етапах синтезу білків. Дефіцит магнію в період вагітності сприяє розвитку гестозів, викиднів і передчасних пологів.

Фосфор - важливий внутрішньоклітинний елемент - в клітинах входить до складу нуклеотидів, нуклеїнових кислот, фосфопротеїдів, фосфоліпідів, коферментів, ферментів, АТФ. Кістки людини складаються з гідроксилапатиту 3Са3 (РО4) 3 Ca (OH) 2. До складу зубної емалі входить фторапатит. Метаболізм сполук фосфору відбувається в печінці. Обмін фосфорних сполук регулюється гормонами і вітаміном D. Необхідний для утворення кісток, для підтримки клітинного енергетичного обміну. Обмін фосфору в організмі тісно пов'язаний з обміном кальцію, тому важливе діагностичне значення має співвідношення кальцію і неорганічного фосфору в крові. Концентрація фосфору в сироватці характеризується циркадним ритмом (найвищі значення вранці, найнижчі - ввечері) і схильна до швидких змін, вторинних по відношенню до таких факторів, як дієта (вуглеводна), присутність фосфатзв'язуючих антацидів і зміни рівнів соматотропного гормону, інсуліну та функції нирок.

Мідь – біоактивний мікроелемент, який бере участь в процесі обміну речовин, синтезі гемоглобіну, імунних реакціях, формуванні сполучної тканини, виробленні меланіну і генерації енергії на клітинному рівні. Мідь присутня в кістках і хрящах, є невід'ємною частиною ряду ферментів.

Значна частина міді знаходиться у зв'язаному з білками (перш за все, з церулоплазміном) стані, лише незначна частина (менше 5%) залишається у вільному (іонізованому) стані. Необхідний організму ресурс міді надходить з їжею, всмоктується в тонкому кишечнику і зберігається в печінці. Якщо з'являється надлишкова кількість міді, вона виділяється з жовчю в травний тракт, звідки виділяється з калом і сечею.

Цинк (Zn) є одним із найважливіших мікроелементів, необхідних для нормального функціонування організму людини. Цей мінерал має властивість бути електролітом, тобто речовиною, яка розчиняється у воді і утворює іони.
Цинк входить до складу численних ферментів, бере участь у біосинтезі білків, вітамінів та нуклеїнових кислот, що є важливими компонентами для забезпечення структури та функціонування клітин та тканин.
Найважливішою роллю цинку є його вплив на імунну систему. Він сприяє збільшенню продукції антитіл та інших молекул, які взаємодіють з патогенами та сприяють їхньому видаленню з організму. Недостатність цинку може призвести до ослаблення імунної системи та збільшити схильність до інфекційних захворювань.
Він сприяє нормальному розвитку кісток та тканин, а також забезпечує нормальне функціонування нервової системи.
Цей мінерал сприяє регенерації шкірних тканин, підтримує здоровий колір шкіри та впливає на структуру волосся та нігтів. Дефіцит цинку може призвести до проблем зі шкірою, включаючи сухість, запалення та висипи, а також до ламкості волосся та нігтів.

Баланс цих хімічних елементів є важливим показником здоров'я людини, зокрема того, як функціонують нирки та серце, а також за різних патологічних станів.

Баланс цих хімічних елементів є важливим показником здоров'я людини, зокрема того, як функціонують нирки та серце, а також за різних патологічних станів.

Баланс цих хімічних елементів є важливим показником здоров'я людини, зокрема того, як функціонують нирки та серце, а також за різних патологічних станів.

Баланс цих хімічних елементів є важливим показником здоров'я людини, зокрема того, як функціонують нирки та серце, а також за різних патологічних станів.

Основний внутрішньоклітинний катіон: створює і підтримує електричний мембранний потенціал клітин, регулює внутрішньоклітинний осмотичний тиск, стимулює активність ферментів гліколізу, бере участь у метаболізмі білків і глікогену, відіграє важливу роль у проведенні нервових імпульсів, має імуномодулюючу дію.

Фосфор - важливий внутрішньоклітинний елемент - в клітинах входить до складу нуклеотидів, нуклеїнових кислот, фосфопротеїдів, фосфоліпідів, коферментів, ферментів, АТФ. Кістки людини складаються з гідроксилапатиту 3Са3 (РО4) 3 Ca (OH) 2. До складу зубної емалі входить фторапатит. Метаболізм сполук фосфору відбувається в печінці. Обмін фосфорних сполук регулюється гормонами і вітаміном D. Необхідний для утворення кісток, для підтримки клітинного енергетичного обміну. Обмін фосфору в організмі тісно пов'язаний з обміном кальцію, тому важливе діагностичне значення має співвідношення кальцію і неорганічного фосфору в крові. Концентрація фосфору в сироватці характеризується циркадним ритмом (найвищі значення вранці, найнижчі - ввечері) і схильна до швидких змін, вторинних по відношенню до таких факторів, як дієта (вуглеводна), присутність фосфатзв'язуючих антацидів і зміни рівнів соматотропного гормону, інсуліну та функції нирок.

Паратгормон - гормон паращитовидних залоз.

Функції паратгормону в організмі людини:

Регулює обмін кальцію та фосфору в організмі, впливає на кісткову тканину, нирки і ШКТ. Діючи на ці тканини, гормон підвищує концентрацію Са2+ та знижує вміст неорганічних фосфатів у крові.
Збільшує в нирках канальцеву реабсорбцію кальцію і магнію та різко гальмує реабсорбцію фосфатів, посилюючи їх екскрецію із сечею; крім того, він підвищує екскрецію іонів калію, натрію та гідрокарбонатів.
Вплив паратгормону на кісткову тканину проявляється у підвищенні вивільнення з кісткового матриксу іонів кальцію, фосфатів, протеогліканів, а також гідроксипроліну - найважливішого компоненту колагену кісткового матриксу.
У кишечнику паратгормон посилює транспорт через слизову оболонку та надходження у кров Са2+ і фосфатів.

Остеокальцин - білок кісткового матриксу, основною функцією якого є синтез гідроксиапатитів - хімічної сполуки на основі кальцію, що є основним мінеральним компонентом кісток (приблизно 50% маси) і зубів (до 96% емалі). Тест на остеокальцин є ефективним лабораторним маркером формування кісток.
Остеокальцин виробляється остеобластами, молодими клітинами кісткової тканини, які, крім нього, виробляють спеціальну міжклітинну речовину - матрикс. Для матриксу характерний дуже високий вміст кальцію, в ньому досить фосфатів, присутні органічні компоненти і вода.
Більша частина остеокальцину включається до складу кісткового матриксу та, потім, кісткової тканини, а залишки виділяються в кровотік. Коли відбувається резорбція (деградація і руйнування) кісткової тканини, остеокальцин, вивільняючись з кісткового матриксу, також потрапляє в кровотік.
Остеокальцин - білок, що залежить від достатньої наявності вітаміну К в організмі. Також його вироблення стимулюється вітаміном D3, але пригнічується при високій концентрації паратгормону. У регуляції синтезу остеокальцину також беруть участь кальцитонін і кальцитріол.
Аналіз на остеокальцин допомагає оцінити ланку обміну речовин, що впливає на темпи утворення і руйнування кісткової тканини, допомагаючи своєчасно виявляти одне з найпоширеніших захворювань скелета - остеопороз.

Феритин — це білок, який виконує функцію основного сховища заліза в організмі. Він накопичує залізо в клітинах печінки, селезінки, кісткового мозку та м’язах, поступово вивільняючи його за потреби. Концентрація феритину в крові відображає загальний запас заліза в організмі, тому його аналіз є ключовим для діагностики прихованого або вираженого дефіциту заліза.
На відміну від загального рівня заліза в сироватці, який може змінюватися протягом дня, рівень феритину є більш стабільним та інформативним. Він знижується на ранніх етапах дефіциту заліза — ще до появи симптомів анемії. А у випадках запальних або онкологічних захворювань, навпаки, може бути підвищеним навіть при знижених запасах заліза.
Аналіз феритину часто призначають у поєднанні з тестами на залізо, трансферин та загальну залізозв’язувальну здатність сироватки. Такий комплекс дозволяє точніше діагностувати залізодефіцитну анемію, запальні процеси, а також контролювати перебіг лікування препаратами заліза.

Трансферин - білок бета-глобулінової фракції, синтезується переважно в печінці і в невеликих кількостях в лімфоїдній тканині, молочній залозі, тестикулах і яєчниках. Основними функціями плазмового трансферину є транспорт заліза від місця його всмоктування (тонка кишка) до місця його використання або зберігання (кістковий мозок, печінка, селезінка); перенос заліза, невикористаного для синтезу гема, в депо; регуляція роботи імунної системи. При зниженні концентрації заліза синтез трансферину зростає. Необхідний для диференційної діагностики залізодефіцитних станів. У жінок рівень дещо вищий ніж у чоловіків.

Залізозв’язуюча здатність сироватки (загальна) - дослідження, що показує кількість заліза, яке здатна переносити кров. Аналіз призначається, щоб визначити кількість заліза, що знаходиться в організмі і ступінь його зв'язку з білками крові.

Залізо - критично важливий для людського організму мікроелемент, що входить до складу гемоглобіну і бере участь в переносі кисню кров'ю. У людському організмі знаходиться близько 4-5 г заліза, більша частина якого - в складі гемоглобіну. Інша кількість у вигляді хімічних сполук зберігається в якості резерву. Близько десятої частки відсотка заліза знаходиться в плазмі крові, в пов'язаному з білком трансферином вигляді.

У нормі, лише третина трансферину пов'язана з залізом, решта відіграє роль резерву. Щоб визначити загальну залізозв'язуючу здатність сироватки крові, в неї додають залізо до тих пір, поки весь резервний трансферин не зв'яжеться з залізом. Після цього вимірюється кількість заліза пов'язаного з трансферином і визначається ступінь нестачі заліза в сироватці крові.

Якщо в організмі спостерігається брак заліза - рівень трансферину зростає, а якщо надлишок - падає. Кількість самого заліза в крові постійно змінюється, але загальна залізозв’язуюча здатність сироватки - відносно стабільна величина.

діагностика залізодефіцитних станів, контроль лікування анемій

показник запасів заліза - скільки заліза переносить кров

Вітамін D- лабораторне дослідження, за допомогою якого визначається, наскільки організм насичений кальциферол - життєво важливою хімічною сполукою, загальновідомим, як вітамін D. За своєю дією він є гормоном і антирахітичним фактором. Існує кілька форм вітаміну D, які можна визначити в крові: 25-гидроксивітаміна D [25 (OH) D] і 1,25-дигідроксивітамін D [1,25 (OH) (2) D]. В організмі вітамін D присутній переважно в двох формах: D2 (ергокальциферол) і D3 (холекальциферол).

Вітамін Д впливає на експресію понад 200 різних генів. Вітамін D необхідний організму для підтримки нормального рівня деяких нейромедіаторів в головному мозку, в тому числі «гормону щастя» серотоніну.

Дефіцит вітаміну Д зазвичай є причиною вторинного гіперпаратиреозу. У дорослому організмі нестача призводить до зниження кісткової мінералізації. При вагітності спостерігається зниження вмісту в крові вітаміну D. Даний вітамін може вироблятися організмом самостійно - його синтез відбувається в шкірі під впливом ультрафіолету, наявного в сонячному випромінюванні.

Є важливим вітаміном, який надходить в організм з їжею. Рівень його залежить не тільки від надходження, але і від стану ШКТ і гепатобіліарної системи. Недостатність призводить до розвитку порушень кровотворення, ураження нервової системи, атрофічних змін епітелію ШКТ, атеросклерозу, жирового гепатозу, метилмалонової ацидурії. У дітей з наявністю генетичного дефекту ферментів, необхідних для перетворення вітаміну В12, може розвиватися мегалобластна анемія при нормальному рівні вітаміну в крові. Вітамін В12 є кофактором ферменту гомоцистеїнметілтрансферази, що бере участь у перетворенні гомоцистеїну в метіонін, який важливий для синтезу фосфоліпідів і мієлінової оболонки нейронів. Тому дефіцит вітаміну В12 супроводжується неврологічною симптоматикою (психічні розлади, поліневрити, фунікулярний мієлоз - ураження спинного мозку).

Фолієва кислота (вітамін В9) - хімічна сполука, без якої неможливий синтез ДНК і деяких амінокислот. Вона потрапляє в організм з їжею, а її надлишок виводиться з сечею, тому клінічне значення має, в першу чергу, її брак в організмі.
Найбільша кількість фолієвої кислоти міститься в бобових, зелені, м'ясі та грибах. Незначна її кількість виробляється організмом самостійно - до цього здатна мікрофлора кишечника. Крім того, в нирках і печінці є резерви фолацину, здатні покривати тимчасовий дефіцит вітаміну В9.
Основна роль фолієвої кислоти - участь в синтезі ДНК, який в разі її нестачі починає сповільнюватися; також утворюються аномальні менш життєздатні ДНК. Від нестачі фолієвої кислоти страждають найбільш часто оновлювані клітини - клітини крові (розвивається анемія) і шкіри (повільніше загоюються рани). Також погіршується робота шлунково-кишкового тракту, підвищується ризик розвитку серцево-судинних і онкологічних захворювань.
 Величезну роль фолієва кислота грає на ранніх термінах вагітності, коли в процесі інтенсивного поділу клітин плоду закладається основа майбутніх тканин, органів і систем.

Коагулограма являє собою набір показників крові, що вказує на стан функціонування системи згортання:
Активований частковий тромбопластиновий час (АЧТЧ, АРТТ) - аналіз, який дозволяє визначити період, протягом якого утворюються фібринові волокна; характеризує внутрішній шлях згортання крові. Збільшення АЧТЧ пов'язане з підвищеним ризиком кровотеч, а зменшення – з тромбозом.
Протромбіновий індекс (ПТІ,протромбін по Квіку,%) - виявляє, наскільки відрізняється час утворення тромбу у конкретного пацієнта проти еталонного зразка.
Протромбіновий час (ПЧ) - час, протягом якого відбувається утворення тромбу (згустку крові). Дозволяє оцінити систему зсідання крові. Порушення рівноваги може призвести до закупорки вен, якщо згусток утворюється занадто швидко. Якщо згортання відбувається повільно, можуть виникати великі крововтрати, зокрема, під час операцій.
Міжнародне нормалізоване відношення (МНВ/INR) - стандартизований спосіб розрахунку часу згортання з урахуванням чутливості реагенту, що зумовлює утворення тромбу.
Фібриноген - визначає в'язкість крові, бере участь у процесах згортання крові, в агрегації тромбоцитів, впливає на взаємодію формених елементів крові із судинною стінкою. Використовується щоб оцінити здатність організму до тромбоутворення та виявити порушення.
Тромбіновий час (ТЧ) - скринінговий тест на полімеризацію фібриногену, фібрину та антикоагулянтну активність у плазмі. Тромбіновий час визначається в основному кількістю та якістю фібриногену та присутністю антикоагулянтів у плазмі. Тромбіновий час характеризує кінцевий етап процесу згортання - перетворення фібриногену на фібрин під дією тромбіну.

Д-димер — це білковий фрагмент (фібрин), що виробляється організмом для руйнування тромбів. D-димер вивільняється, коли тромб починає руйнуватися. Тест на D-димер — це аналіз крові, який допомагає виявити проблеми зі згортанням крові. Він показаний у особливих випадках, коли є симптоми, що вказують на захворювання чи тромботичний епізод. Швидкий, недорогий та простий тест на специфічний білок у периферичній крові служить лікарям цінним первинним інструментом. Маркер допомагає виключити чи запідозрити тромбоз глибоких вен, інсульт, легеневу емболію.

Швидкість утворення згустку визначають також за допомогою аналізу МНВ — міжнародне нормалізоване відношення. Дослідження обов'язково призначається пацієнтам, які приймають антикоагулянти. ПТІ (протромбіновий індекс) — число, яке відображає відношення протромбінового часу норми до значення, отриманого під час аналізу.

Фібриноген - визначає в'язкість крові, бере участь у процесах згортання крові, в агрегації тромбоцитів, впливає на взаємодію формених елементів крові із судинною стінкою. Використовується щоб оцінити здатність організму до тромбоутворення та виявити порушення.

Антистрептолізин-О (АСЛ-О) - аналіз, що дозволяє перевірити, чи є в організмі пацієнта антитіла, які протидіють стрептолізину-О - токсичному ферменту, що виробляється стрептококами групи А. Їх наявність вказує на те, що пацієнт переніс стрептококову інфекцію в найближчі півроку-рік.

АСЛ-О - антитіла до стрептолізину бета-гемолітичного стрептококу групи А.
Є маркером сенсибілізації організму до стрептококових антигенів. Стійке і тривале підвищення після ангіни може бути передвісником ревматичного процесу.
У клінічній практиці використовується для спостереження за динамікою ревматичного процесу. Збільшення титру відзначається через один тиждень після початку захворювання, досягає піку через 3-5 тижнів і знижується через 6 місяців. Оскільки одноразове дослідження має низьку прогностичну і інформативну цінність, рекомендується проведення досліджень в динаміці (1 тиждень).
Підвищення АСЛ-О знаходять у деяких хворих РА, але рівень при цьому захворюванні нижче, ніж при ревматизмі. Титр АСЛ-О може бути підвищений і у здорових носіїв стрептокока.

Ревматоїдний фактор - аутоантитіла класу A, G, M, синтезуються плазматичними клітинами синовіальної оболонки. З синовіальної оболонки РФ потрапляє в системний кровоток і реагує в якості аутоантигена з власними IgG. Утворені імунні комплекси пошкоджують синовіальну оболонку, стінки судин. Дослідження на РФ застосовують для діагностики аутоімунних та інших запальних захворювань. Незначні підвищення значень РФ мають малу діагностичну цінність. Можливо (неспецифічна) присутність у літніх людей при відсутності патології.

Ревматоїдний фактор - аутоантитіла класу A, G, M, синтезуються плазматичними клітинами синовіальної оболонки. З синовіальної оболонки РФ потрапляє в системний кровоток і реагує в якості аутоантигена з власними IgG. Утворені імунні комплекси пошкоджують синовіальну оболонку, стінки судин. Дослідження на РФ застосовують для діагностики аутоімунних та інших запальних захворювань. Незначні підвищення значень РФ мають малу діагностичну цінність. Можливо (неспецифічна) присутність у літніх людей при відсутності патології.

С-реактивний білок (СРБ, CRP) - білок крові, який є дуже чутливим, але неспецифічним маркером запального процесу в організмі. Висока чутливість означає, що концентрація СРБ швидко зростає при наявності запального процесу в гострій фазі і це фіксується методами лабораторної діагностики.

Відноситься до білків гострої фази запалення. Названий «С-реактивний»(СРБ) завдяки своїй здатності зв'язувати С-полісахарид пневмококу в присутності іонів кальцію.
Синтез С-реактивного білку відбувається в печінці, період напіввиведення становить 12-24 (у середньому 18) годин. СРБ стимулює імунні реакції, фагоцитоз, активує класичну систему комплементу.
В умовах запалення синтез СРБ в печінці багаторазово збільшується, і підйом його концентрації в плазмі/сироватці крові виявляється через 6 і більше годин після початку запального захворювання або пошкодження тканини.
Вагітність не впливає на рівень СРБ (можна використовувати для диференціальної діагностики наявності запалення при збільшенні ШОЕ).

Серомукоїди - це складні білки, що містять вуглеводний компонент (глікопротеїни) і належать до секреторних білків ліпокаліну за їх структурою. Вони відіграють роль протизапальних та імунорегуляторних медіаторів, а також беруть участь в агрегації тромбоцитів і проникності ендотелію. Серомукоїди є білками гострої фази, які виробляються печінкою та периферичними тканинами у відповідь на системну реакцію запалення або різні стресові стимули, такі як фізична травма, операція, бактеріальна чи вірусна інфекцію. Під час запалення або тканинного пошкодження концентрація цих білків збільшується в 3-4 рази, а їх максимальний рівень досягається через 3-5 днів після початку захворювання.Рівень серомукоїдів підвищується повільно і залишається довше підвищеним, тому їх можна використовувати разом для визначення стадії та тяжкості запалення.Серомукоїди є глікопротеїнами, що входять до складу сполучної тканини. Їх ще називають маркерами деструктивних та дегенеративних процесів.

Церулоплазмін – це ферроксідаза, що містить мідь, яка бере участь в метаболізмі заліза і у багатьох окисно-відновних реакціях. Мідь є життєво важливим мінералом, що надходять в організм з їжею. Вона всмоктується в кишківнику і переноситься в печінку, де накопичується або використовується для синтезу деяких ферментів. У печінці мідь приєднується до апоцерулоплазміну з утворенням молекули церулоплазміну, яка виходить в загальний кровотік. Близько 95 % всієї міді організму знаходиться в з’єднанні з апоцерулоплазміном, тому визначення кількості церулоплазміну – один з основних методів, які допомагають в діагностиці хвороби Вільсона – Коновалова і в оцінці обміну міді. При хворобі Вільсона – Коновалова через низьку продукції церулоплазміну страждає мобілізація міді з печінки.

Церулоплазмін також відноситься до групи альфа-2-глобулінів, є білком гострої фази запалення. Його кількість зростає при стресі, вагітності, інфекційних і аутоіммунних захворюваннях.

Цитрулін не відноситься до стандартних амінокислот і утворюється в результаті модифікації аргініну. Процес цітрулінування спостерігається в ході природних фізіологічних і патологічних процесів і грає свою роль у процесах клітинної диференціації та апоптозу. До цитрулінових антигенів синовіальних тканин відносять цитрулінований віментин. Антитіла до циклічного цитрулінованого пептиду в даний час визнані інформативним серологічним маркером ревматоїдного артриту зі специфічністю між 95 і 99% і чутливістю між 65 і 87%. АЦЦП в 30-50% випадків визначаються при негативному ревматоїдному факторі при РА, також можуть визначатися роками перед проявом клінічної симптоматики. РФ присутній в крові хворих не тільки з РА, але і з іншими аутоімунними захворюваннями. АЦЦП можуть бути дуже важливі для підтвердження діагнозу. Якщо обидва аналізи позитивні - в 99% випадків підтверджується діагноз РА. Результати тесту слід оцінювати в комплексі з анамнезом та клінічними спостереженнями, включаючи дані інструментального обстеження.

це група аналізів крові, що дозволяють виявити деякі аутоімунні запальні захворювання суглобів, наявність запального процесу та деякі патологічні зміни у роботі імунної системи.

це група аналізів крові, що дозволяють виявити деякі аутоімунні запальні захворювання суглобів, наявність запального процесу та деякі патологічні зміни у роботі імунної системи.

це група аналізів крові, що дозволяють виявити деякі аутоімунні запальні захворювання суглобів, наявність запального процесу та деякі патологічні зміни у роботі імунної системи.

АСЛ-О - антитіла до стрептолізину бета-гемолітичного стрептококу групи А.
Є маркером сенсибілізації організму до стрептококових антигенів. Стійке і тривале підвищення після ангіни може бути передвісником ревматичного процесу.
У клінічній практиці використовується для спостереження за динамікою ревматичного процесу. Збільшення титру відзначається через один тиждень після початку захворювання, досягає піку через 3-5 тижнів і знижується через 6 місяців. Оскільки одноразове дослідження має низьку прогностичну і інформативну цінність, рекомендується проведення досліджень в динаміці (1 тиждень).
Підвищення АСЛ-О знаходять у деяких хворих РА, але рівень при цьому захворюванні нижче, ніж при ревматизмі. Титр АСЛ-О може бути підвищений і у здорових носіїв стрептокока.

Ревматоїдний фактор - аутоантитіла класу A, G, M, синтезуються плазматичними клітинами синовіальної оболонки. З синовіальної оболонки РФ потрапляє в системний кровоток і реагує в якості аутоантигена з власними IgG. Утворені імунні комплекси пошкоджують синовіальну оболонку, стінки судин. Дослідження на РФ застосовують для діагностики аутоімунних та інших запальних захворювань. Незначні підвищення значень РФ мають малу діагностичну цінність. Можливо (неспецифічна) присутність у літніх людей при відсутності патології.

Інформаційна пептидна молекула (цитокин) — інтерлейкін-6 синтезується в організмі активованими моноцитами/макрофагами, фібробластами, ендотеліальними клітинами. Це відбувається внаслідок запальних процесів, бактеріальних інфекцій, травм та інших стресових станів. Інтерлейкін-6 (IL-6) впливає на різні системи — імунну і ендокринну, а також органи — кров, печінку організму. Він налагоджує механізми відновлення і запускає імунний захист. IL-6 — маркер гострих системних запалень. Його надмірна продукція сприяє пошкодженню тканин, так як відбувається аутоімунна реакція.

Відноситься до білків гострої фази запалення. Названий «С-реактивний»(СРБ) завдяки своїй здатності зв'язувати С-полісахарид пневмококу в присутності іонів кальцію.
Синтез С-реактивного білку відбувається в печінці, період напіввиведення становить 12-24 (у середньому 18) годин. СРБ стимулює імунні реакції, фагоцитоз, активує класичну систему комплементу.
В умовах запалення синтез СРБ в печінці багаторазово збільшується, і підйом його концентрації в плазмі/сироватці крові виявляється через 6 і більше годин після початку запального захворювання або пошкодження тканини.
Вагітність не впливає на рівень СРБ (можна використовувати для диференціальної діагностики наявності запалення при збільшенні ШОЕ).

Прокальцитонін (ПКТ) - це поліпептид і неактивний попередник гормону кальцитоніну, який виробляється при запаленні. Однак, ПКТ не володіє гормональною активністю і не впливає на метаболізм кальцію. У нормі весь ПКТ, що  утворюється, перетворюється в кальцитонін в С-клітинах щитоподібної залози у відповідь на гормональні стимулятори і практично не надходить у кровоток. При важких бактеріальних інфекціях і сепсисі відбувається підвищення концентрації ПКТ в крові за рахунок екстратиреоідного синтезу - в лейкоцитах, нейроендокринних клітинах легень, кишківника, в печінці під впливом прозапальних стимуляторів.Прокальцитонін є маркером діагностики сепсису, оцінки системної запальної реакції і ступеню ризику розвитку септичного шоку у тяжкохворих пацієнтів.

Церулоплазмін – це ферроксідаза, що містить мідь, яка бере участь в метаболізмі заліза і у багатьох окисно-відновних реакціях. Мідь є життєво важливим мінералом, що надходять в організм з їжею. Вона всмоктується в кишківнику і переноситься в печінку, де накопичується або використовується для синтезу деяких ферментів. У печінці мідь приєднується до апоцерулоплазміну з утворенням молекули церулоплазміну, яка виходить в загальний кровотік. Близько 95 % всієї міді організму знаходиться в з’єднанні з апоцерулоплазміном, тому визначення кількості церулоплазміну – один з основних методів, які допомагають в діагностиці хвороби Вільсона – Коновалова і в оцінці обміну міді. При хворобі Вільсона – Коновалова через низьку продукції церулоплазміну страждає мобілізація міді з печінки.

Церулоплазмін також відноситься до групи альфа-2-глобулінів, є білком гострої фази запалення. Його кількість зростає при стресі, вагітності, інфекційних і аутоіммунних захворюваннях.

Гаптоглобін - це білок гострої фази запалення, що синтезується переважно в печінці, а також в жировій тканині, легенях і зв'язуючий вільний гемоглобін, що вивільняється з еритроцитів. Стимулюється медіаторами запалення, при цьому пік підвищення спостерігається на 4 - 6 день, нормалізується протягом 2 х тижнів після видалення стимулюючих факторів.
При гемолізі еритроцитів рівень гаптоглобіну плазми швидко знижується, що за відсутності інших причин є чутливим маркером внутрішньосудинного гемолізу. У нормі в день руйнується і видаляється з циркуляції близько 1% еритроцитів. Збільшення цієї кількості до 2% веде до повного зникнення гаптоглобіну. Гаптоглобін-гемоглобіновий комплекс швидко захоплюється з циркулюючої крові ретикулоендотеліальними клітинами, завдяки чому запобігається або мінімізується виведення з організму гемоглобіну і заліза. Гаптоглобін запобігає ураженню нирок, так як вільний гемоглобін екскретується з сечею і токсичні концентрації заліза викликають порушення функції нирок.
Гаптоглобін відіграє важливу роль у контролі місцевих запальних процесів і є природним бактеріостатичним агентом при інфекціях Fe-залежними бактеріями (наприклад, Escherichia coli).
Низький рівень гаптоглобіну відзначається в період вагітності та у новонароджених, а також при терапії естрогенами, включаючи оральні контрацептиви.

Феритин — це білок, який виконує функцію основного сховища заліза в організмі. Він накопичує залізо в клітинах печінки, селезінки, кісткового мозку та м’язах, поступово вивільняючи його за потреби. Концентрація феритину в крові відображає загальний запас заліза в організмі, тому його аналіз є ключовим для діагностики прихованого або вираженого дефіциту заліза.
На відміну від загального рівня заліза в сироватці, який може змінюватися протягом дня, рівень феритину є більш стабільним та інформативним. Він знижується на ранніх етапах дефіциту заліза — ще до появи симптомів анемії. А у випадках запальних або онкологічних захворювань, навпаки, може бути підвищеним навіть при знижених запасах заліза.
Аналіз феритину часто призначають у поєднанні з тестами на залізо, трансферин та загальну залізозв’язувальну здатність сироватки. Такий комплекс дозволяє точніше діагностувати залізодефіцитну анемію, запальні процеси, а також контролювати перебіг лікування препаратами заліза.

Коагулограма являє собою набір показників крові, що вказує на стан функціонування системи згортання:
Активований частковий тромбопластиновий час (АЧТЧ, АРТТ) - аналіз, який дозволяє визначити період, протягом якого утворюються фібринові волокна; характеризує внутрішній шлях згортання крові. Збільшення АЧТЧ пов'язане з підвищеним ризиком кровотеч, а зменшення – з тромбозом.
Протромбіновий індекс (ПТІ,протромбін по Квіку,%) - виявляє, наскільки відрізняється час утворення тромбу у конкретного пацієнта проти еталонного зразка.
Протромбіновий час (ПЧ) - час, протягом якого відбувається утворення тромбу (згустку крові). Дозволяє оцінити систему зсідання крові. Порушення рівноваги може призвести до закупорки вен, якщо згусток утворюється занадто швидко. Якщо згортання відбувається повільно, можуть виникати великі крововтрати, зокрема, під час операцій.
Міжнародне нормалізоване відношення (МНВ/INR) - стандартизований спосіб розрахунку часу згортання з урахуванням чутливості реагенту, що зумовлює утворення тромбу.
Фібриноген - визначає в'язкість крові, бере участь у процесах згортання крові, в агрегації тромбоцитів, впливає на взаємодію формених елементів крові із судинною стінкою. Використовується щоб оцінити здатність організму до тромбоутворення та виявити порушення.
Тромбіновий час (ТЧ) - скринінговий тест на полімеризацію фібриногену, фібрину та антикоагулянтну активність у плазмі. Тромбіновий час визначається в основному кількістю та якістю фібриногену та присутністю антикоагулянтів у плазмі. Тромбіновий час характеризує кінцевий етап процесу згортання - перетворення фібриногену на фібрин під дією тромбіну.

_Експрес-тест на наявність антигену коронавірусу SARS-CoV-2 (COVID-19) по зішкрібу з ротоглотки/носоглотки - це швидкий тест для виявлення пацієнтів із COVID-19.

Д-димер — це білковий фрагмент (фібрин), що виробляється організмом для руйнування тромбів. D-димер вивільняється, коли тромб починає руйнуватися. Тест на D-димер — це аналіз крові, який допомагає виявити проблеми зі згортанням крові. Він показаний у особливих випадках, коли є симптоми, що вказують на захворювання чи тромботичний епізод. Швидкий, недорогий та простий тест на специфічний білок у периферичній крові служить лікарям цінним первинним інструментом. Маркер допомагає виключити чи запідозрити тромбоз глибоких вен, інсульт, легеневу емболію.

Антитіла чи імуноглобуліни — це наші найголовніші захисники. Вони виробляються саме тоді, коли в наш організм потрапляють "погані" віруси, бактерії та отрути. Цікаво і те, що наш імунітет має пам'ять, адже якщо він одного разу зустрівся з хворобою, то в майбутньому імуноглобуліни зможуть розпізнати та нейтралізувати її у рази швидше. 
Під час хвороби на коронавірус в організмі виробляються антитіла класу M (IgM) — з'являються через кілька днів після інфікування.

Коронавірус SARS-CoV-2 (COVID-19), антитіла IgG (методом ІФА) – аналіз, який широко застосовується в діагностиці коронавірусної інфекції. Дослідження призначене для виявлення пацієнтів, які перехворіли на COVID-19 або перебувають у процесі одужання. Антитіла IgG досягають значних концентрацій, як правило, коли людина вже перенесла гостру фазу інфекції - найбільше їх виробляється на 10-14 день від появи перших симптомів. У значної частини пацієнтів на цей час прояви хвороби вже незначні або зовсім відсутні.

Коронавірус SARS-CoV-2 (COVID-19), антитіла IgG до S-білку (методом ІФА) – аналіз, що дозволяє оцінити імунну відповідь організму на зараження коронавірусною інфекцією. Антитіла IgG до S-білку можуть вироблятися внаслідок природного інфікування чи вакцинації. Антитіла виявляють як у пацієнтів із симптомами коронавірусу, так і у безсимптомних носіїв інфекції.

Інформаційна пептидна молекула (цитокин) — інтерлейкін-6 синтезується в організмі активованими моноцитами/макрофагами, фібробластами, ендотеліальними клітинами. Це відбувається внаслідок запальних процесів, бактеріальних інфекцій, травм та інших стресових станів. Інтерлейкін-6 (IL-6) впливає на різні системи — імунну і ендокринну, а також органи — кров, печінку організму. Він налагоджує механізми відновлення і запускає імунний захист. IL-6 — маркер гострих системних запалень. Його надмірна продукція сприяє пошкодженню тканин, так як відбувається аутоімунна реакція.

Відноситься до білків гострої фази запалення. Названий «С-реактивний»(СРБ) завдяки своїй здатності зв'язувати С-полісахарид пневмококу в присутності іонів кальцію.
Синтез С-реактивного білку відбувається в печінці, період напіввиведення становить 12-24 (у середньому 18) годин. СРБ стимулює імунні реакції, фагоцитоз, активує класичну систему комплементу.
В умовах запалення синтез СРБ в печінці багаторазово збільшується, і підйом його концентрації в плазмі/сироватці крові виявляється через 6 і більше годин після початку запального захворювання або пошкодження тканини.
Вагітність не впливає на рівень СРБ (можна використовувати для диференціальної діагностики наявності запалення при збільшенні ШОЕ).

Прокальцитонін (ПКТ) - це поліпептид і неактивний попередник гормону кальцитоніну, який виробляється при запаленні. Однак, ПКТ не володіє гормональною активністю і не впливає на метаболізм кальцію. У нормі весь ПКТ, що  утворюється, перетворюється в кальцитонін в С-клітинах щитоподібної залози у відповідь на гормональні стимулятори і практично не надходить у кровоток. При важких бактеріальних інфекціях і сепсисі відбувається підвищення концентрації ПКТ в крові за рахунок екстратиреоідного синтезу - в лейкоцитах, нейроендокринних клітинах легень, кишківника, в печінці під впливом прозапальних стимуляторів.Прокальцитонін є маркером діагностики сепсису, оцінки системної запальної реакції і ступеню ризику розвитку септичного шоку у тяжкохворих пацієнтів.

швидкий діагностичний тест, придатний для тестування в місцях надання медичної допомоги, який безпосередньо виявляє наявність або відсутність антигену. Він зазвичай використовується для виявлення SARS-CoV-2, вірусу, що викликає COVID-19.

Пакет № 9.18 Фактори ризику перебігу COVID-19 (феритин, Д-Димер, кл.аналіз крові з лейкоформулою, С-реактивний білок (кількісний))
Вимірювання рівня феритину дозволяє виявити наявність запальних процесів в організмі, що може бути пов’язано з інфекцією COVID-19.
Визначення значення Д-димерів допомагає виявити наявність тромбоутворення, частої ускладнення при коронавірусній інфекції.
Загальний аналіз крові з лейкоформулою дозволяє оцінити загальний стан організму та виявити можливі зміни, пов’язані з інфекцією.
Кількісне вимірювання С-реактивного білка допоможе визначити наявність запальних процесів та оцінити ступінь їх вираженості.
Пакет аналізів № 9.18, що оцінює фактори ризику перебігу COVID-19, відіграє важливу роль у діагностиці та оцінці стану пацієнтів, які підозрюються у зараженні коронавірусом. Аналіз рівня цих показників дозволяє спеціалістам більш точно визначити ймовірність ускладнень при цьому захворюванні. Отримані дані з цих аналізів допомагають рано виявляти можливі запальні процеси та тромбоутворення, що відіграє важливу роль у контролі хвороби та виборі оптимальної тактики лікування. Усе це робить пакет № 9.18 необхідним інструментом для забезпечення якісного медичного догляду та ефективного керування хворобою COVID-19.

Пакет № 9.19. Фактори ризику перебігу COVID-19, що включає аналіз феритину, Д-димерів, загального аналізу крові з лейкоформулою, кількісного визначення C-реактивного білка та коагулограми, є невід’ємною частиною діагностичного процесу при підозрі на наявність коронавірусної інфекції.
Аналіз ферритину дозволяє виявити рівень заліза в організмі, що важливо для контролю за станом імунної системи.
Д-димери є маркером тромбоутворення, а загальний аналіз крові з лейкоформулою надає інформацію про стан клітинного складу крові.
Крім того, кількісне визначення С-реактивного білка допомагає виявити ступінь запалення в організмі, що може бути пов’язане з розвитком ускладнень при COVID-19.
Дослідження коагулограми дозволяє оцінити параметри згортання крові, що важливо для визначення ризику тромбоутворення у пацієнта.
Результати пакету № 9.19 відіграють ключову роль у визначенні стратегії терапії, забезпечуючи раннє виявлення ускладнень та підвищуючи ефективність медичного втручання.

Пакет № 9.20 Фактори ризику важкого перебігу COVID-19 дозволяє оцінити стан організму та виявити показники, які можуть підвищити ризик розвитку важких форм коронавірусної інфекції. Аналіз загального складу крові з лейкоформулою дозволяє оцінити рівень лейкоцитів, тромбоцитів, еритроцитів, гемоглобіну та інших показників, що є важливим при діагностиці інфекційних захворювань. Коагулограма дозволяє визначити схильність крові до тромбоутворення, що особливо актуально при ускладненнях, що виникають при COVID-19. Аналізи АЛТ та АСТ свідчать про стан печінки та серцево-судинної системи відповідно, що також важливо при діагностиці та спостереженні за перебігом інфекції. Глікований гемоглобін та рівень глюкози для оцінки метаболічного статусу. Рівень креатиніну та швидкість клубочкової фільтрації для оцінки функції нирок. Аналіз холестерину для оцінки рівня жирів у крові. С-реактивний білок (кільк.) для виявлення наявності запальних процесів у організмі. Ці аналізи дозволяють виявити патологічні зміни на ранніх стадіях, що полегшує запобігання ускладнень.”,”Здавати натще через 6-8 годин голодування. Можна пити негазовану воду. Напередодні здачі аналізів крові необхідно виключити рясну, жирну їжу. Обговоріть з лікарем прийом будь-яких ліків або добавок. Для дітей до 1 року бажано дотриматись максимально можливого проміжку між годуваннями, або безпосередньо перед наступним годуванням.”

Пакет № 9.41 Комплексне обстеження після перенесеної короновірусної інфекції COVID 19 пропонує широкий спектр аналізів, які допоможуть лікарям отримати повне уявлення про здоров’я пацієнта після COVID-19.
Пакет № 9.41 включає наступні аналізи та показники:
Загальний аналіз крові з лейкоформулою для оцінки загального стану організму та виявлення запальних процесів.
АЛТ і АСТ для оцінки роботи печінки та виявлення патологій.
ГГТ для оцінки функції печінки та жовчних шляхів.
Глюкоза, креатинін і сечовина для оцінки рівня цукру в крові та функції нирок.
Д-димер для оцінки схильності до тромбоутворення.
Ферритин для оцінки рівня заліза в організмі.
С-реактивний білок (кількісний) для виявлення рівня запалення в організмі.
Тиреотропний гормон (ТТГ) для оцінки функції щитоподібної залози.
Цей комплексний аналіз дозволяє оцінити практично всі органи та системи організму, надаючи докладну інформацію про здоров’я пацієнта після перенесеної коронавірусної інфекції і дозволяє лікарям виявити можливі ускладнення, такі як запалення та порушення функцій органів.

Пакет № 9.29 Фактори ризику важкого перебігу COVID-19 представляє собою комплексний аналіз, спрямований на виявлення факторів ризику розвитку важкого перебігу захворювання COVID-19. Ці маркери дозволяють фахівцям оцінити стан імунної системи та визначити ступінь запального процесу в організмі пацієнта. Аналіз загальної крові з лейкоформулою дозволяє оцінити кількість різних клітин крові, що важливо для діагностики запальних процесів та інфекцій. Наприклад, підвищений вміст нейтрофілів може свідчити про наявність інфекції. Ферритин є маркером запалення, а Д-димер - показником згортання крові, що важливо при оцінці ризику тромбоутворення, яке часто виникає при COVID-19. Прокальцитонін, Інтерлейкін-6 та С-реактивний білок також відіграють ключову роль у оцінці ступеня запалення та ризику розвитку ускладнень при коронавірусній інфекції Його основні переваги: Комплексний аналіз крові та біомаркерів, що дозволяє отримати всебічну інформацію про стан здоров'я; Виявлення ранніх ознак запалення та тромбоутворення, що допомагає запобігти ускладненням у пацієнтів з COVID-19; Оцінка імунної відповіді та рівня запалення, що є ключовим для ефективного та своєчасного лікування.”,”Здавати натще через 6-8 годин голодування. Можна пити негазовану воду. Напередодні здачі аналізів крові необхідно виключити рясну, жирну їжу. Обговоріть з лікарем прийом будь-яких ліків або добавок. Для дітей до 1 року бажано дотриматись максимально можливого проміжку між годуваннями, або безпосередньо перед наступним годуванням.”

_Експрес-тест на наявність антигену коронавірусу SARS-CoV-2 (COVID-19) по зішкрібу з ротоглотки/носоглотки - це швидкий тест для виявлення пацієнтів із COVID-19.

Кількісне визначення вірусної ДНК Епштейна-Барр методом ПЛР – EBV, DNA, Кількісне визначення ДНК ВЕБ у сироватці методом ПЛР, Epstein-Barr virus, DNA – це діагностичний метод, який дозволяє виявити наявність вірусної ДНК вірусу Епштейна-Барр у лікворі, сечі чи слині. Метод ПЛР має високу точність, тому дозволяє визначити наявність вірусної ДНК Епштейна-Барр навіть у тих випадках, коли її у зразках крові, ліквору, сечі чи слини невелика кількість.

Сепсис - небезпечний стан для життя, спричинений інфекцією. Раннє визначення патогенного збудника у хворого на сепсис є дуже важливим завданням лікаря з метою ефективного та своєчасного призначення адекватної антибактеріальної терапії. Звичайний метод, бакпосів крові, має деякі недоліки щодо бажаної швидкості та чутливості. Крім того, на нього впливають різні фактори, що може знизити ймовірність позитивного результату. Перевагою мультиплексної ПЛР тест-системи є: швидкість виконання (аналіз проводиться у впродовж 4 годин), визначення одночасно 19 збудників сепсису та визначення генів резистентності, широкий спектр дослідного матеріалу (кров, сеча, кал, синовіальна рідина, ліквор), висока точність, чутливість та специфічність методу ПЛР.

Антитіла чи імуноглобуліни — це наші найголовніші захисники. Вони виробляються саме тоді, коли в наш організм потрапляють "погані" віруси, бактерії та отрути. Цікаво і те, що наш імунітет має пам'ять, адже якщо він одного разу зустрівся з хворобою, то в майбутньому імуноглобуліни зможуть розпізнати та нейтралізувати її у рази швидше. 
Під час хвороби на коронавірус в організмі виробляються антитіла класу M (IgM) — з'являються через кілька днів після інфікування.

Лабораторний маркер кишкової вірусної інфекції (ротавірусної, аденовірусної інфекції). Прямий діагностичний тест для визначення найбільш розповсюджених збудників кишкових інфекцій вірусної природи. Індикація вірусів відбувається за наявністю антигенних білків у калі, які потрапляють у просвіт кишківника у разі активної їх реплікації.

Передача інфекції відбувається фекально-оральним шляхом. Захворювання, як правило, перебігає за типом гострої кишкової інфекції. Позитивні результати характерні для активної/поточної інфекції. Аналіз використовується для діагностики рота- та аденовірусної кишкової інфекції.

Комплексне генотипування ДНК ВПЛ визначення 15 високоонкогенних типів.
ВПЛ-інфекція є дуже поширеною (близько 75-80% жінок протягом свого життя принаймні одного разу піддається впливу вірусу).
Описано близько 150 типів ВПЛ. Більшість випадків ВПЛ-інфекції пов'язано з початком сексуальної активності і є транзиторними, хоча в деяких випадках ВПЛ-інфекція залишається латентною і може активуватися через кілька років.
Протягом перших двох років після інфікування самостійно відбувається елімінація вірусу до 80-90%.
Після закінчення цього терміну при хронічній інфекції незначна кількість ВПЛ прогресує і призводить до розвитку цервікальної інтраепітеліальної неоплазії (дисплазії), а далі - раку шийки матки.
Визначення типу вірусу дозволяє оцінити ступінь ризику розвитку неоплазії і диференціювати персистенцию вірусу від випадку нового зараження при динамічному спостереженні.

Коронавірус SARS-CoV-2 (COVID-19), антитіла IgG (методом ІФА) – аналіз, який широко застосовується в діагностиці коронавірусної інфекції. Дослідження призначене для виявлення пацієнтів, які перехворіли на COVID-19 або перебувають у процесі одужання. Антитіла IgG досягають значних концентрацій, як правило, коли людина вже перенесла гостру фазу інфекції - найбільше їх виробляється на 10-14 день від появи перших симптомів. У значної частини пацієнтів на цей час прояви хвороби вже незначні або зовсім відсутні.

Комплексне генотипування ДНК ВПЛ визначення 23 високоонкогенних типів.
ВПЛ-інфекція є дуже поширеною (близько 75-80% жінок протягом свого життя принаймні одного разу піддається впливу вірусу).
Описано близько 150 типів ВПЛ. Більшість випадків ВПЛ-інфекції пов'язано з початком сексуальної активності і є транзиторними, хоча в деяких випадках ВПЛ-інфекція залишається латентною і може активуватися через кілька років.
Протягом перших двох років після інфікування самостійно відбувається елімінація вірусу до 80-90%.
Після закінчення цього терміну при хронічній інфекції незначна кількість ВПЛ прогресує і призводить до розвитку цервікальної інтраепітеліальної неоплазії (дисплазії), а далі - раку шийки матки.
Визначення типу вірусу дозволяє оцінити ступінь ризику розвитку неоплазії і диференціювати персистенцию вірусу від випадку нового зараження при динамічному спостереженні.

Коронавірус SARS-CoV-2 (COVID-19), антитіла IgG до S-білку (методом ІФА) – аналіз, що дозволяє оцінити імунну відповідь організму на зараження коронавірусною інфекцією. Антитіла IgG до S-білку можуть вироблятися внаслідок природного інфікування чи вакцинації. Антитіла виявляють як у пацієнтів із симптомами коронавірусу, так і у безсимптомних носіїв інфекції.

Якісне визначення вірусної ДНК Епштейна-Барр вірусу (ВЕБ, EBV) методом полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) може бути проведено на різних типах зразків, таких як кров, ліквор (рідина, що оточує спинний мозок), сеча та слина. Метод ПЛР дозволяє виявити наявність чи відсутність вірусної ДНК у зразку.

Вірус папіломи людини (HPV) високого онкогенного ризику 16; 18 тип, ПЛР- за допомогою методу полімеразної ланцюгової реакції в реальному часі (РТ-ПЛР) визначається генетичний матеріал (ДНК) папіломавірусу на момент обстеження.

Два типи ВПЛ (16 і 18) спричиняють 70% випадків раку і передракових уражень шийки матки. Більшість випадків ВПЛ-інфекції пов'язано з початком сексуальної активності і є транзиторними, хоча в певних випадках ВПЛ-інфекція залишається латентною і може активуватись через деякий час. Упродовж двох років після інфікування самостійно відбувається елімінація вірусу до 80-90%. Після закінчення цього терміну при хронічній інфекції, незначна кількість ВПЛ прогресує і може призводити до розвитку цервікальної інтраепітеліальної неоплазії (CIN), а потім - раку шийки матки.

Розвиток злоякісних пухлин на фоні інфікування ВПЛ 16/18 типів пов'язаний із дією вірусів на життєдіяльність ураженої клітини. ВПЛ вбудовуються в геном інфікованої клітини, порушуючи цикл її поділу та перешкоджають її фізіологічній загибелі.

Вірус герпесу 6 типу (HHV-6) - це ДНК-вмісний вірус, який належить до сімейства герпесвірусів.
Близько 80% дорослих, залишаючись здоровими, виділяють вірус зі слиною. Iнфікування дорослих HHV-6 наближається до 100%.
Діагностичним методом виявлення інфекції є ПЛР-аналіз крові, слини, сечі, грудного молока, мазку із ротоглотки, спинномозкової рідини.
Показання для проведення тесту:
• Підозра на активну інфекцію: висока температура, висип, запалення, порушення функції нервової системи (менінгіт, енцефаліт), а також у випадку хронічних або рецидивуючих інфекцій.
• Захворювання нервової системи: Вірус HHV-6 може бути пов'язаний з важкими ускладненнями, такими як енцефаліт, тому тест на HHV-6 може бути корисним у діагностиці цих станів.
• Симптоми, характерні для третьої хвороби: висип з високою температурою у дітей.
• Моніторинг пацієнтів з ослабленим імунітетом: вірус може бути активованим у людей з ослабленим імунітетом, наприклад, у пацієнтів, які отримують іммуносупресивну терапію чи після трансплантації органів.

Вірус герпесу 6 типу (HHV-6) - це ДНК-вмісний вірус, який належить до сімейства герпесвірусів.
Близько 80% дорослих, залишаючись здоровими, виділяють вірус зі слиною. Iнфікування дорослих HHV-6 наближається до 100%.
Діагностичним методом виявлення інфекції є ПЛР-аналіз крові, слини, сечі, грудного молока, мазку із ротоглотки, спинномозкової рідини.
Показання для проведення тесту:
• Підозра на активну інфекцію: висока температура, висип, запалення, порушення функції нервової системи (менінгіт, енцефаліт), а також у випадку хронічних або рецидивуючих інфекцій.
• Захворювання нервової системи: Вірус HHV-6 може бути пов'язаний з важкими ускладненнями, такими як енцефаліт, тому тест на HHV-6 може бути корисним у діагностиці цих станів.
• Симптоми, характерні для третьої хвороби: висип з високою температурою у дітей.
• Моніторинг пацієнтів з ослабленим імунітетом: вірус може бути активованим у людей з ослабленим імунітетом, наприклад, у пацієнтів, які отримують іммуносупресивну терапію чи після трансплантації органів.

Герпес-вірус людини 7-го типу (ВГЧ-7) вперше був виділений відносно недавно, в 1990 р, зустрічається більш ніж у 90% населення. Бльшість людей інфікується на 6 – 10-му році життя.
ВГЧ-7 постійно мешкає і розмножується тільки в Т-лімфоцитах, але може бути в тканинах слинних залоз, мозку, печінки, ендотелії.
ВГЧ-7-інфекція в латентній формі поширена практично повсюдно, дуже важливо своєчасно встановлювати характер її течії – активний / неактивний.
ВГЧ-7 є причиною: у дітей – псевдокраснухі, гострих гарячкових станів, гарячкових судом, у дорослих – рожевого лишаю, цитомегаловірусних інфекцій при трансплантації нирок.
ВГЧ-7 в асоціації з ВГЧ-6 вважається причиною синдрому хронічної втоми у дорослих , з клінічними випадками Епштейна – Барр – вірусної інфекції, грає роль в розвитку лікарської непереносимості (підвищеної чутливості).
Шляхи передачі інфекції – повітряно-крапельний, зі слиною, можлива вертикальна передача від матері до дитини під час вагітності та пологів.
У ряді досліджень ВГЧ-7 виявляли в цервікальних мазках, при цьому його асоціація з вірусом папіломи людини (ВПЛ) достовірно підвищує ризик раку шийки матки у таких осіб.

швидкий діагностичний тест, придатний для тестування в місцях надання медичної допомоги, який безпосередньо виявляє наявність або відсутність антигену. Він зазвичай використовується для виявлення SARS-CoV-2, вірусу, що викликає COVID-19.

Герпес тип 3 (зішкріб із ерозивно-виразкових елементів методом ПЛР) - аналіз, який визначає чи є у зішкрібі із ерозивно-виразкових елементів пацієнта генетичний матеріал вірусу вітряної віспи (Varicella Zoster Virus). Цей вірус є причиною вітряної віспи («вітрянки») і оперізуючого лишаю (оперізуючого герпесу).
Вірус потрапляє в організм повітряно-крапельним шляхом, інфікування найчастіше відбувається в дитинстві. Зараження вітряною віспою в дорослому віці викликає більш важкий перебіг захворювання.
Після одужання вірус переходить до прихованого існування в організмі, викликаючи, в разі реактивації, оперізуючий герпес. Для повторної активації вірусу необхідно сильне ослаблення імунітету, яке може статися через сильний стрес, після різкого і тривалого переохолодження або в разі розвитку онкологічної патології. Реактивация вірусу може викликати появу особливих форм оперізуючого лишаю: офтальмологічний оперізуючий герпес (можливе пошкодження рогівки), синдром Рамсея-Ханта (не виключена тимчасова втрата слуху), руховий оперізуючий герпес (в області уражених ділянок спостерігається слабкість м'язів).

Виявлення нуклепротеїнових антигенів грипу А+В в зразках мазку із зіву та носу, а також виділень з носу.

Парвовірус (Parvovirus В19) - один з найбільш дрібних ДНК-вірусів із сімейства парвовірусів (Parvoviridae). Має тропність до мембранного рецептора еритроцитів. Викликає інфекційну еритему, ураження суглобів і хронічну анемію. Парвовірус В19 розмножується в еритробластоцитах, викликаючи тимчасову анемію. Інфекція може викликати серйозні ускладнення і навіть призвести до летального результату у пацієнтів з ослабленим імунітетом.

Трансплацентарна передача парвовіруса В19 при вагітності може призвести до пригнічення ембріонального еритропоезу, анемії, гіпоксії, водянці (близько 12% всіх випадків) і навіть смерті плоду. Інкубаційний період складає 4-14 днів (іноді 3-17). Вірус може виявлятися в сироватці крові між 3-м і 16-м днем після інфікування. З появою висипу людина перестає бути заразною.

Вірус Епштейна-Барр, антитіла IgM до капсидного антигену (anti-EBVCA IgM) - дослідження, призначене для визначення в організмі антитіл, що вказують на інфекційний мононуклеоз на гострій стадії, причиною якого є вірус Епштейна-Барр. Це вірус із сімейства герпесвірусів, відомий також як вірус герпесу людини 4-го типу (ВГЧ-4). Він набув значного поширення - у більшості обстежених людей в організмі присутні антитіла до цього вірусу.Антитіла IgM до капсидного білку вірусу виробляються одними з перших, ще під час інкубаційного періоду і циркулюють в крові до 1-1,5 місяців після одужання.

Антитіла IgG до вірусу капсидного антигену (VCA) з'являються на ранній стадії інфекції EBV та досягають піку через 2-4 тижні після початку симптомів. Рівень антитіл IgG до VCA може трохи знижуватися з часом, але вони можуть залишатися присутніми у крові людини протягом усього життя. Наявність антитіл IgG до VCA в крові здорової людини може вказувати на минулу інфекцію EBV або на тиху первинну інфекцію, коли вірус був переданий, але не викликав симптомів захворювання

Антитіла класу IgG до нуклеарного (ядерного) антигену вірусу Епштейна-Барр (EBNA, ВЕБ або ЕВС) – маркер визначення хронічної форми перебігу захворювання, етіологічним фактором якого є вірус Епштейна-Барр. Також специфічні білки визначаються, коли настає повне одужання, що говорить про вже перенесену патологію.

Їхнє продукування починається через 16-20 тижнів після інфікування, потім вони майже завжди зберігаються в організмі на все життя. За їх відсутності та виявленні IgM можна говорити про гострий перебіг первинного захворювання.

Антитіла IgM – першими виробляються організмом у відповідь на первинний контакт з герпесом 3 типу та розвиток вітрянки, або на реактивацію інфекції з початком оперізуючого лишаю.

Антитіла класу IgG до VZV, імуноглобуліни G до VZV 3 типу, Anti-Varicella Zoster Virus IgG – це специфічні антитіла, що виробляються у відповідь на наявність у тілі людини вірусу герпесу 3 типу. Імунітет починає їх синтез в середньому з 5-го дня від початку висипань у двох випадках нозології. Кількість імуноглобулінів швидко наростає та знижується після повного одужання. Достатньо багато антитіл залишається в організмі протягом усього життя, забезпечуючи довічний імунітет.

Антитіла типу IgG до вірусу кору або Measles virus – специфічні імуноглобуліни, що виробляються нашим організмом у відповідь на зараження у теперішньому чи минулому та на введену вакцину.

Вони починають синтезуватись через 14-17 днів після зустрічі з вірусом. Їх число швидко наростає протягом симптоматичного перебігу захворювання. Після лікування вони продовжують персистувати в організмі в незначній кількості. Коли відбувається повторна зустріч зі збудником, кількість антитіл класу IgG знову наростає, але розвитку патології не відбувається, бо імуноглобуліни пригнічують вірус.

Вірус герпесу 6 типу (HHV-6) - це ДНК-вмісний вірус, який належить до сімейства герпесвірусів.
Близько 80% дорослих, залишаючись здоровими, виділяють вірус зі слиною. Iнфікування дорослих HHV-6 наближається до 100%.
Аналізи на антитіла IgG до вірусу герпесу 6 типу (HHV-6) дозволяють визначити, чи була інфекція перенесена раніше.
Антитіла IgG:
• З'являються через 1-2 тижні після інфікування. 
• Зберігаються в організмі протягом тривалого часу, іноді все життя. 
• Їх наявність свідчить про те, що людина перенесла інфекцію HHV-6, або вірус перебуває в організмі в неактивному стані. 
• Визначення IgG-антитіл не завжди підтверджує наявність активної інфекції. Їх виявлення може бути наслідком перенесеної інфекції в минулому.

Тест на HBsAg - це аналіз крові, який виявляє наявність поверхневого антигену гепатиту В (HBsAg). Вірус гепатиту В містить на своїй поверхні білки, які називаються антигенами. Ці білки викликають імунну відповідь, внаслідок якої утворюються антитіла. HBsAg, також відомий як австралійський антиген, є частиною зовнішнього шару клітини вірусу гепатиту В. HBsAg виробляється у великій кількості вірусом та виділяється в кров під час гострої фази гепатиту В. Наявність HBsAg у сироватці крові хворого свідчить про високу заразність.

Антитіла до HBсore антигену класу М - один з найбільш ранніх сироваткових маркерів вірусного гепатиту В. Починають вироблятися в період першої появи клінічних симптомів гепатиту В і зберігаються впродовж 6 місяців після перенесеної інфекції. При хронічному гепатиті В відображають реплікацію вірусу і активність процесу в печінці. Є найбільш надійними показниками вірусної реплікації. Субклінічні форми дають низькі титри антитіл до HB - core Ag класу M.

Гепатит В (антитіла IgG до HbcАg) - аналіз, який призначається для визначення в крові антитіл до HbcАg, що вказують на факт активного розмноження вірусу гепатиту В в організмі. Вірусний гепатит В є однією з найпоширеніших інфекцій, що вражають печінку, і сприяє розвитку цирозу печінки і раку. Антитіла IgG до HbcАg виробляються організмом через 4-6 місяців після зараження і визначаються в крові роками (в деяких випадках, все життя), забезпечуючи довгостроковий захист від вірусу.

Дослідження Гепатит В anti HBcAg (антитіла сумарні) спрямоване на виявлення сумарних антитіл до ядерного (cor) антигену вірусу гепатиту В, для діагностики поточного або перенесеного раніше захворювання.

HВsAg — це поверхневий антиген вірусу гепатиту В, — білок, присутній на поверхні вірусу, який викликає цей вид гепатиту. Його можна виявити в крові при гострій і хронічній формах захворювання.

Анти-HBs — це антитіла, які організм виробляє проти поверхневих антигенів вірусу гепатиту В (HBsAg). Anti - HBs- антитіла з'являються у фазі одужання після гострого гепатиту В, зазвичай через 3 - 4 місяці після елімінації HBsAg, т. з. фаза "вікна" (може варіювати від 1 місяця до 1 року залежно від стану імунної системи хворого).

Якісне визначення ДНК вірусу гепатиту В (ВГВ) шляхом ПЛР – Hepatitis B virus (HBV) DNA detection – це маркер гепатиту В, що дозволяє визначити його на ранніх стадіях розвитку. Навіть до прояву клінічних симптомів аналіз може дати об'єктивну відповідь про наявність або відсутність інфікування.

Дослідження ґрунтується на визначенні ДНК-фрагментів вірусу.

Кількісне визначення ДНК вірусного гепатиту В (ВГВ) методом полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) дозволяє не тільки визначити наявність вірусу в організмі, а й оцінити вірусне навантаження – приблизну кількість вірусних агентів. Дослідження має високу чутливість, тому дає об'єктивну картину.

Завдяки оцінці вірусного навантаження, вдається отримати дані про інтенсивність розвитку гепатиту, можливий розвиток сенсибілізації до запропонованого лікування та, навпаки, ефективності терапії.

Гепатит С (HCV IgM, IgG) сумарні антитіла – маркер, що визначає наявність гострої форми захворювання, хронічної чи перенесеної. Спочатку організм починає виробляти імуноглобуліни класу М, що відбувається через 4-6 тижнів від моменту інфікування чи реінфекції. Вони зберігаються та визначаються в крові протягом півроку. А через 3-6 місяців відбувається вироблення антитіл класу G, які вже можуть персистувати в організмі протягом усього життя людини за умови відсутності лікування від гепатиту С.

Anti-HCV IgM – це специфічні антитіла, які виробляє наша імунна система у відповідь на наявність гострої фази перебігу вірусного гепатиту С. Їхня кількість збільшується до 4-5 тижнів після зараження або при повторній активації інфекції.

Виявлення загальних антитіл (Ig G) до антигенів вірусу гепатиту С використовується в скринінговому обстеженні пацієнтів на наявність інфікування вірусом гепатиту С . Вказане дослідження виявляє рекомбінантні антигени (c200 та NS5) та 1 синтетичний ВГС- кодований коровий (с22) пептид. У значної кількості осіб, інфікованих ВГС, розвивається імунологічна відповідь на NS5. Пептид c22 є амінокислотною послідовністю, отриманою з центральної ділянки геному. Цей пептид містить основний коровий епітоп ВГС. Відповідь на коровий білок часто є раннім показником інфікування ВГС. Anti - HCV - антитіла можуть зберігатися в крові реконвалесцентів упродовж 8-10 років з поступовим зниженням їх концентрації. Можуть, також циркулювати в крові дітей, народжених від гепатит-С-інфікованих матерів, а також після переливання крові, яка містить ці антитіла. Їх виявлення свідчить про можливу інфікованість вірусом або перенесену інфекцію.

ПЛР дослідження на якісне визначення вірусного РНК гепатиту С (HCV) – РНК вірусу гепатиту С – це аналіз, необхідний для визначення генетичного матеріалу вірусу. Його призначення дозволяє зрозуміти, чи відбувається процес розмноження агента. Аналіз має високу чутливість та є частиною комплексного дослідження.

ПЛР дослідження на якісне визначення вірусного РНК гепатиту С (HCV) – РНК вірусу гепатиту С – це аналіз, необхідний для визначення генетичного матеріалу вірусу. Його призначення дозволяє зрозуміти, чи відбувається процес розмноження агента. Аналіз має високу чутливість та є частиною комплексного дослідження.
Тест на генотип гепатиту С показує, який тип вірусу гепатиту С викликав захворювання. Знання генотипу допоможе лікареві підібрати для пацієнта оптимальне лікування.
Вірус гепатиту С має шість генотипів, позначених з 1 по 6. Існують також підтипи, позначені буквами, наприклад, генотипи 1a і 1b. Більшість людей інфіковані одним домінуючим генотипом, але можливе зараження більш ніж одним генотипом одночасно (так звана змішана інфекція).

Тест на РНК гепатиту С кількісний показує так зване вірусне навантаження або скільки вірусу гепатиту С перебуває в крові пацієнта зараз (вірусне навантаження).

Проведення дослідження на виявлення IgG, IgM до anti-HCV IgG coreAg, NS3, NS4 та NS5 надає більш детальну картину захворювання. Так, у ньому пропонується оцінка антитіл до структурних – coreAg та неструктурних – NS3, NS4 та NS5 антигенів вірусу. Вони відрізняються за рівнем активності, а визначення їх змін у динаміці говорить про тривалість патології та допомагає у вибудовуванні прогнозів.
Anti-HCV IgM та IgG до NS3, NS4 та NS5 – це теж антитіла, але кожен з них виробляється у різний період часу. Так, білки до NS3 є ранніми імуноглобулінами і характерні для гострого періоду захворювання. Також їхній високий рівень говорить про високе вірусне навантаження, а виявлення протягом тривалого часу свідчить про початок хронічної форми. Білки до NS4 і NS5 починають вироблятися пізніше. Високий рівень антитіл до NS4 говорить про тривалий перебіг хронічної патології, а до NS5 – про наявність у крові РНК збудника.

Антитіла класу М до вірусу гепатиту А є маркером гострого періоду вірусного гепатиту А (ВГА). Вони можуть бути виявлені в крові з перших днів інкубаційного періоду (за 5-10 днів до появи клінічних симптомів) і далі впродовж 3-6 місяців (триваліше при затяжних формах).

Виявлення антитіл імуноглобулінів М свідчить про наявність гострої інфекції.

Діагностика гепатиту проводиться за допомогою аналізу крові на наявність імуноглобулінів G (свідчить про наявність хронічної інфекції)

Якісне визначення РНК вірусу гепатиту D методом ПЛР – це спосіб виявлення РНК D у плазмі крові. Аналіз є специфічним та дозволяє визначити унікальну ділянку геному, що дає більш точний результат навіть на ранніх стадіях розвитку захворювання. Після отримання позитивного результату можна говорити про активну фазу розвитку гепатиту D.
Гепатит D є інфекційною патологією, яка вражає печінку. Він може розвиватися виключно в осіб, інфікованих гепатитом В. Приводом для проведення аналізу на виявлення патології насамперед є наявність в анамнезі гепатиту В або погіршення загального стану пацієнта при цьому захворюванні.

Пакет № 9.28 для госпіталізації (HBS-ag, HCV), скринінговий тест, імунохроматографічним методом - представляє собою скринінговий тест, який використовується для виявлення антигену HBs (HBS-аг) та антитіл до вірусу гепатиту C (HCV) методом імунохроматографії. Цей метод дозволяє провести швидке та ефективне тестування на можливу наявність вірусів гепатиту B та C у пацієнта. Раннє виявлення вірусів гепатиту дозволяє почати лікування вчасно та запобігти розвитку серйозних ускладнень для здоров'я. Аналіз показаний: при госпіталізації пацієнта для виявлення можливих вірусних інфекцій; при необхідності проведення скринінгового тестування на віруси гепатиту B та C; при підозрі на наявність інфекцій перед здачею крові або в інших випадках, коли потрібне швидке та точне тестування на гепатит.”,”Здавати натще через 6-8 годин голодування. Можна пити негазовану воду. Напередодні здачі аналізів крові необхідно виключити рясну, жирну їжу. Обговоріть з лікарем прийом будь-яких ліків або добавок. Для дітей до 1 року бажано дотриматись максимально можливого проміжку між годуваннями, або безпосередньо перед наступним годуванням.”

Вірус простого герпесу 1/2 типу
Вірус герпесу типу 1 єпричиною висипань на губах у вигляді пухирців. Вірус герпесу типу 2 являється причиной ураження геніталій.
Загальною властивістю цих вірусів є постійна їх присутність в організмі людини з моменту інфікування.
Вірус може перебувати в «сплячому» або активному стані і не покидає організм навіть під впливом лікарських препаратів.

Шляхи зараження вірусом простого герпесу (ВПГ) 1/2 типу:

контактно-побутовий (через предмети побуту та тілесний контакт),
повітряно-крапельний (при розмові, кашлі, чханні),
статевий (при статевому акті),
вертикальний (від матері до дитини під час вагітності або пологів) та гемоконтактний (через кров).

Дослідження призначають для:

• скринінгу до та під час вагітності – проводиться разом із перевіркою на інші TORCH-інфекції;
• діагностики внутрішньоутробних інфекцій;
• діагностики генітального чи орального герпесу;
• дифдіагностики з низкою інших ІПСШ та інфекцій в цілому;
• діагностики енцефаліту.
Антитіла IgM:
З'являються через 4-6 днів після зараження і циркулюють протягом 1-2 місяців, вказують на нещодавнє інфікування або загострення.

Вірус простого герпесу 1/2 типу
Вірус герпесу типу 1 є причиною висипань на губах у вигляді пухирців. Вірус герпесу типу 2 є причиною ураження геніталій.
Загальною властивістю цих вірусів є постійна їх присутність в організмі людини з моменту інфікування.
Вірус може перебувати в «сплячому» або активному стані і не покидає організм навіть під впливом лікарських препаратів.

Шляхи зараження вірусом простого герпесу (ВПГ) 1/2 типу:

контактно-побутовий (через предмети побуту та тілесний контакт),
повітряно-крапельний (при розмові, кашлі, чханні),
статевий (при статевому акті),
вертикальний (від матері до дитини під час вагітності або пологів) та гемоконтактний (через кров).

Дослідження призначають для:

• скринінгу до та під час вагітності – проводиться разом із перевіркою на інші TORCH-інфекції;
• діагностики внутрішньоутробних інфекцій;
• діагностики генітального чи орального герпесу;
• дифдіагностики з низкою інших ІПСШ та інфекцій в цілому;
• діагностики енцефаліту.
Для виявлення герпесу 1/2 типу використовують ПЛР (полімеразна ланцюгова реакція). 
• Виявляє ДНК вірусу в біологічних рідинах ( кров, слина, сеча, мазок із ротоглотки, ліквор, зішкріб, еякулят, грудне молоко, зішкріб еп. клітин кон’юнктиви).
• Дозволяє виявити вірус навіть на ранніх стадіях інфекції, коли антитіла ще не утворилися. 
• Кількість вірусної ДНК може бути використана для оцінки тяжкості інфекції.

Токсоплазма (Toxoplasma gondii), антитіла IgG - аналіз, який призначається для пошуку антитіл класу G до токсоплазми - мікроорганізму-паразита. Захворювання від людини до людини передається тільки в одному випадку: від матері до дитини.
Найбільшу небезпеку токсоплазмоз несе для вагітних жінок, будучи однією з TORCH-інфекцій - захворювань, які порушують внутрішньоутробний розвиток плоду. Інфікування вагітної жінки на ранніх термінах загрожує викиднями або народженням дітей з серйозними патологіями (глухотою, втратою зору, ураженням печінки, розумовою відсталістю). Зараження на пізніх термінах менш небезпечно - інфікована дитина народжується здоровою, проте в перші роки життя можливий розвиток хвороб слуху, зору і відставання в розвитку.IgM виробляються через 7-14 днів після інфікування, але циркулюють в крові всього кілька місяців, захищаючи організм під час гострої фази інфекції.

Шляхи зараження вірусом простого герпесу (ВПГ) 1/2 типу:

контактно-побутовий (через предмети побуту та тілесний контакт),
повітряно-крапельний (при розмові, кашлі, чханні),
статевий (при статевому акті),
вертикальний (від матері до дитини під час вагітності або пологів) та гемоконтактний (через кров).

Дослідження призначають для:

• скринінгу до та під час вагітності – проводиться разом із перевіркою на інші TORCH-інфекції;
• діагностики внутрішньоутробних інфекцій;
• діагностики генітального чи орального герпесу;
• дифдіагностики з низкою інших ІПСШ та інфекцій в цілому;
• діагностики енцефаліту.
Антитіла IgG:
З'являються через 1,5-2 тижні після інфікування і зберігаються протягом життя, свідчать про наявність імунітету та можливість рецидивів.

Токсоплазма (Toxoplasma gondii), антитіла IgG - аналіз, який призначається для пошуку антитіл класу G до токсоплазми - мікроорганізму-паразита. Захворювання від людини до людини передається тільки в одному випадку: від матері до дитини.
Найбільшу небезпеку токсоплазмоз несе для вагітних жінок, будучи однією з TORCH-інфекцій - захворювань, які порушують внутрішньоутробний розвиток плоду. Інфікування вагітної жінки на ранніх термінах загрожує викиднями або народженням дітей з серйозними патологіями (глухотою, втратою зору, ураженням печінки, розумовою відсталістю). Зараження на пізніх термінах менш небезпечно - інфікована дитина народжується здоровою, проте в перші роки життя можливий розвиток хвороб слуху, зору і відставання в розвитку.\ IgG - імуноглобуліни, які свідчать про хронічну інфекцію, синтезуватися починають вже після IgМ, але залишаються в крові людини назавжди, забезпечуючи постійний захист від токсоплазми.

Вірус простого герпесу 2 типу
Вірус герпесу типу 2 є причиною ураження геніталій.
Загальною властивістю цих вірусів є постійна їх присутність в організмі людини з моменту інфікування.
Вірус може перебувати в «сплячому» або активному стані і не покидає організм навіть під впливом лікарських препаратів.

Шляхи зараження вірусом простого герпесу (ВПГ) 1/2 типу:

контактно-побутовий (через предмети побуту та тілесний контакт),
повітряно-крапельний (при розмові, кашлі, чханні),
статевий (при статевому акті),
вертикальний (від матері до дитини під час вагітності або пологів) та гемоконтактний (через кров).
Авідність антитіл lgG до вірусу герпеса 1/2 (HSV 1/2)
– це показник, що відображає здатність антитіл міцно зв'язуватися з антигенами вірусу і нейтралізувати їх дію. Що вищий рівень авідності, то раніше відбулося інфікування. Дослідження дозволяє диференціювати нещодавнє зараження від давно перенесеної інфекції, що особливо важливо для вагітних жінок та осіб з імунодефіцитом.

Підвищені показники можуть вказувати на:
- Давно перенесене первинне інфікування вірусом герпесу.
- Хронічний перебіг герпесвірусної інфекції.

Знижені показники можуть свідчити про:
- Нещодавнє первинне інфікування HSV-1 або HSV-2 (до 3-4 місяців).
- Гострий перебіг герпесвірусної інфекції.
- Відсутність імунітету до вірусу.

Вірус простого герпесу 1/2 типу
Вірус герпесу типу 1 є причиною висипань на губах у вигляді пухирців. Вірус герпесу типу 2 є причиною ураження геніталій.
Загальною властивістю цих вірусів є постійна їх присутність в організмі людини з моменту інфікування.
Вірус може перебувати в «сплячому» або активному стані і не покидає організм навіть під впливом лікарських препаратів.

Шляхи зараження вірусом простого герпесу (ВПГ) 1/2 типу:

контактно-побутовий (через предмети побуту та тілесний контакт),
повітряно-крапельний (при розмові, кашлі, чханні),
статевий (при статевому акті),
вертикальний (від матері до дитини під час вагітності або пологів) та гемоконтактний (через кров).

Дослідження призначають для:

• скринінгу до та під час вагітності – проводиться разом із перевіркою на інші TORCH-інфекції;
• діагностики внутрішньоутробних інфекцій;
• діагностики генітального чи орального герпесу;
• дифдіагностики з низкою інших ІПСШ та інфекцій в цілому;
• діагностики енцефаліту.
Для виявлення герпесу 1/2 типу використовують ПЛР (полімеразна ланцюгова реакція). 
• Виявляє ДНК вірусу в біологічних рідинах ( кров, слина, сеча, мазок із ротоглотки, ліквор, зішкріб, еякулят, грудне молоко, зішкріб еп. клітин кон’юнктиви).
• Дозволяє виявити вірус навіть на ранніх стадіях інфекції, коли антитіла ще не утворилися. 
• Кількість вірусної ДНК може бути використана для оцінки тяжкості інфекції.

Токсоплазма (Toxoplasma gondii), антитіла IgG - аналіз, який призначається для пошуку антитіл класу G до токсоплазми - мікроорганізму-паразита. Захворювання від людини до людини передається тільки в одному випадку: від матері до дитини.
Найбільшу небезпеку токсоплазмоз несе для вагітних жінок, будучи однією з TORCH-інфекцій - захворювань, які порушують внутрішньоутробний розвиток плоду. Інфікування вагітної жінки на ранніх термінах загрожує викиднями або народженням дітей з серйозними патологіями (глухотою, втратою зору, ураженням печінки, розумовою відсталістю). Зараження на пізніх термінах менш небезпечно - інфікована дитина народжується здоровою, проте в перші роки життя можливий розвиток хвороб слуху, зору і відставання в розвитку.
Авідність антитіл Toxoplasma gondii IgG - це аналіз, що дозволяє уточнити скільки часу пройшло з того моменту, як пацієнт перехворів токсоплазмозом. Це важливо, перш за все, при плануванні вагітності.
Це може бути необхідно, якщо аналіз на IgG позитивний, а на IgM - негативний (ясно, що пацієнтка хворіла токсоплазмозом, але неможливо зрозуміти, чи давно). Індекс авідності - кількість антитіл зі 100, які надійно зв'язуються з токсоплазмами.

Цитомегаловірус (Cytomegalovirus), антитіла IgM - обстеження, що дозволяє визначити, чи є у людини в крові антитіла класу М до цитомегаловірусу. Ці антитіла починають вироблятися найперше після інфікування і активно захищають організм під час гострої фази хвороби.

Імуноглобуліни до цитомегаловірусу IgG – специфічні білки, які виробляють клітини лімфоцити у період гострої фази захворювання. Вони є ознакою «зустрічі» організму з вірусом у минулому, а отже, доказом існування сформованого імунного захисту.

Це надважливо для вагітних, бо визначає вірогідність ускладнень. Якщо антитіла присутні, то вірогідність мінімальна. Звісно, загострення цитомегаловірусної інфекції симптомами якої не радимо нехтувати, стається. Але, для більшості воно не є небезпечним. Дитині загрожує саме первинне зараження матері.

І навіть первинна цитомегаловірусна інфекція у жінок при вагітності не є 100% вірогідності хвороби. Хворіють усього 30-40% дітей. Вроджені дефекти виникають приблизно у 10%. Тож, щоб попередити це, потрібно обстежитися до планування, а при негативних результатах вдаватися до профілактики.

Сліди перенесеного цитомегаловірусу антитіла IgG підвищуються в перші тижні після хвороби, лишаючись на високому рівні роками. Є показник для визначення часу інфікування — авідність IgG.

Цитомегаловірус — це різновид герпесвірусу (тип 5), який може викликати різні захворювання у людей з ослабленою імунною системою, включно з новонародженими, інфікованими пацієнтами та людьми з ВІЛ.

Однак у більшості людей цитомегаловірусна інфекція перебігає безсимптомно або з легкими симптомами, тому багато хто навіть не усвідомлює, що заражений. Джерелом зараження є інфікована або хвора людина.

Цитомегаловірус належить до TORCH-інфекцій через його згубний вплив на плід під час вагітності. Тому дослідження для його визначення є обов'язковим до і під час вагітності.

Для якісного визначення вірусної ДНК цитомегаловірусу методом ПЛР використовують такі біологічні матеріали: букальний зішкріб, сечу, слину, кров, зішкріб і ліквор. Аналіз дозволяє виявити наявність або відсутність вірусного агента у зібраному матеріалі.

Дослідження також може мати такі назви: CMV, Cytomegalovirus, DNA, ДНК цитомегаловірусу, якісне визначення, Polymerase chain reaction та ПЛР на цитомегаловірус.

Кількісне визначення вірусної ДНК методом ПЛР (полімеразна ланцюгова реакція) є способом діагностики інфікування цитомегаловірусом. Для аналізу використовують букальний зішкріб, сечу, слину, кров, зішкріб, еякулят, грудне молоко і ліквор. Метод ПЛР дозволяє визначити кількість вірусної ДНК у зразку та ступінь активності інфекції. Результати аналізу можуть бути виражені в одиницях вірусного навантаження на об'єм зразка. Це дозволяє оцінити ефективність лікування та контролювати динаміку інфекції.

Авідність антитіл IgG до цитомегаловірусу (Cytomegalovirus, ЦМВ або CMV) – Cytomegalovirus Antibodies, IgG, avidity – це маркер визначення періоду розвитку цитомегаловірусної інфекції, а також оцінки стадії захворювання та проведення дифдіагностики тривалості його перебігу.
Визначення авідності є оцінкою зв'язку комплексів антиген-антитіло, які з'являються в період розвитку інфекційного захворювання. Так, коли оцінюється авідність антитіл IgG вдається оцінити, відбулося інфікування 3-4 місяці тому або протягом цього часу. Специфічні імуноглобуліни IgG починають вироблятися щонайменше через 3 тижні після інфікування та залишаються в організмі на тривалий термін іноді на протязі всього життя. Через 3-4 місяці вони мають міцні зв'язки з антигенами вірусу, що говорить про наявність імунітету до них та про те, що інфікування відбулося вже давно. Якщо ж авідність низька, то й зустріч із цитомегаловірусом сталася нещодавно, тобто не пізніше 3-4 місяців тому.

Токсоплазма – це одноклітинний паразит, який може вражати людей та тварин, викликаючи патологію під назвою токсоплазмоз.
Токсоплазма передається при контакті з інфікованими тваринами або їх виділеннями. Найчастіше зараження відбувається від заражених кішок, оскільки саме вони є господарями токсоплазми. Основний шлях передачі водний, аліментарний та побутовий. Також зустрічаються інші варіанти інфікування, у тому числі при трансплантації та переливанні крові, а також від матері до дитини під час вагітності.
Найчастіше токсоплазмоз несе небезпеку лише для вагітних, бо може призводити до передчасних пологів, викидня, внутрішньоутробних патологій розвитку та народження дитини, що заражена токсоплазмою. У новонароджених патологія також має тяжкий перебіг. Вона може призвести до різних неврологічних та офтальмологічних ускладнень чи навіть до летального результату.
Токсоплазмоз може викликати різні симптоми, включаючи лихоманку, головний та м'язовий біль, а також підвищену стомлюваність, але у більшості людей інфекція проходить безсимптомно. У поодиноких випадках, у людей з ослабленою імунною системою, токсоплазмоз може призводити до ускладнень у вигляді енцефаліту, набряку мозку та ін.
Якісне визначення ДНК збудника токсоплазмозу методом ПЛР – Toxoplasmosis, DNA, Toxoplasma gondii – це високочутливий метод діагностики, що дозволяє визначити чи спростувати присутність паразита в організмі людини. Метод надає точну відповідь, навіть на ранніх етапах інфікування чи початку розвитку захворювання.

Краснуха (Rubella), антитіла IgM - обстеження, яке визначає наявність антитіл класу М (IgM, імуноглобулін М) до краснухи. Краснуха - це інфекційне захворювання, яким найчастіше хворіють діти, але можливе зараження і дорослих, які не хворіли на в дитинстві. Після одноразового інфікування виробляється імунітет на все життя.

Краснуха є однією з TORCH-інфекцій, які найбільш небезпечні для вагітних жінок, тому що здатні чинити негативний вплив на розвиток плода. Інфікування краснухою під час виношування дитини загрожує викиднем, передчасними пологами або ураженням в дитини нервової системи, серця, печінки, органів зору або слуху.

Вироблення організмом антитіл IgM - це його перша реакція на зараження вірусом краснухи, вони починають синтезуватися вже через 1-3 дні після появи перших симптомів хвороби. Через 7-10 днів їх концентрація в крові досягає максимальних значень, а потім починає швидко спадати - вже через півтора-два місяці після початку захворювання імуноглобуліни М не визначаються в крові.

У зв'язку з тим, що IgM визначається в крові порівняно короткий час, обстеження майже завжди призначається в комплексі з аналізом на імуноглобулін G до краснухи.

Антитіла класу IgG до вірусу краснухи (червонички)синтезуються через 3-4 тижні з моменту інфікування (кінець 1-го тижня, після зникнення висипу) і зберігаються довічно. Наявність IgG до вірусу краснухи (червонички) до вагітності забезпечує захист плода від можливого зараження під час вагітності. Визначення рівня антитіл класу IgG використовується також для оцінки напруженості поствакцінального імунітету.
IgG проникають через фетоплацентарний бар'єр. Тому, наявність даних імуноглобулінів у новонароджених не є однозначним ознакою інфікування, антитіла можуть бути материнськими. В даному випадку необхідне порівняння рівнів IgG у дитини та матері, визначення їх в динаміці у крові дитини ( рівень "материнських" імуноглобулінів в динаміці знижується).
Для підтвердження гострого процесу застосовується принцип «парних» сироваток - визначення рівня IgG в динаміці з інтервалом в 2-3 тижні. Зростання рівню IgG свідчать про активніст процесу.

Підтвердження або виключення факту недавнього інфікування особливо важливо при обстеженні вагітних жінок, оскільки саме при первинному інфікуванні під час вагітності високий ризик вертикальної передачі інфекції та розвитку патології плода.
Авідність (лат. - Avidity) - характеристика міцності зв'язку специфічних антитіл з відповідними антигенами (визначається числом зв'язуючих ділянок і силою зв'язування).
Виявлення в крові високоавідних IgG антитіл дозволяє виключити недавнє первинне інфікування вірусом краснухи (червонички).
Низькоавідні IgG-антитіла при краснусі в середньому, виявляються на протязі 3-4 місяців від початку інфекції, але іноді виробляються і протягом більш тривалого терміну.

TORCH-інфекції - це група захворювань, які можуть передаватися внутрішньоутробно від матері до дитини і провокувати різну патологію вагітності, розвиток вроджених дефектів плоду.

Комплекс дозволяє оцінити імунний статус щодо TОRCH - інфекцій, а на етапі планування сім'ї та у вагітних - ризики щодо внутрішньоутробного/під час пологів інфікування плоду.Результати досліджень дозволять оцінити імунний статус до TОRCH інфекцій та ризик розвитку внутрішньоутробних інфекцій і отримати від лікаря рекомендації щодо подальшого контролю вагітності, корекції способу життя для мінімізації первинного інфікування під час вагітності.

TORCH-інфекції – це група інфекцій, які можуть бути передані від матері до плоду під час вагітності. Даний пакет аналізів дозволяє визначити наявність/відсутність антитіл IgG та IgM до всіх інфекцій, що належать до групи TORCH – Токсоплазма, Вірус краснухи, Цитомегаловірус, Вірус простого герпесу 1 і 2 типу.

Рішення про необхідність здачі пакету аналізів "TORCH IgG, IgM" приймається лікарем, яке ґрунтується на медичній історії пацієнта, ризику інфікування та інших факторах. Зазвичай такий аналіз призначається в гестаційному періоді як скринінгове дослідження або при підозрі на наявність або реактивацію інфекції групи TORCH.

Позитивні результати можуть вказувати на активну або інфекцію, що може бути важливим для ранньої діагностики та лікування пацієнтів, особливо вагітних жінок.

Аналіз на TORCH-інфекції передбачає виявлення в крові антитіл до певної групи інфекцій, які можуть бути небезпечні для плоду під час вагітності.
TORCH - це абревіатура з перших букв групи інфекцій:
• T - Тoxoplasmosis (токсоплазмоз)
• O - Оthers (інші інфекції: сифіліс, гепатит В, вітряна віспа, вірус Епштейна-Барр, парвовірус і деякі інші)
• R - Rubella (краснуха)
• С - Сytomegalovirus (цитомегаловірус - ЦМВ)
• H - Нerpes simplex virus (вірус простого герпесу - ВПГ)
Для вагітних небезпечне тільки первинне інфікування безпосередньо перед зачаттям або під час вагітності.
Обстеження на TORCH-інфекції допомагає виявити жінок з групи ризику, у яких немає антитіл до цих інфекцій.

Імуноглобуліни G (IgG) складають близько 75% від сироваткових імуноглобулінів і є основними антитілами людини, які забезпечують захист організму у разі вторинного контакту з інфекцією. Вони здатні проходити через плаценту і відіграють важливу роль у захисті плоду від інфекцій.

Імуноглобуліни М (IgM) - це перші антитіла, які виробляються після первинного знайомства організму з інфекцією.Наявність в організмі антитіл IgМ свідчить про те, що захворювання в гострій формі з самого початку.
У деяких випадках антитіла IgМ можуть зберігатися в організмі після первинного зараження досить тривалий час. У цьому випадку для визначення давності зараження використовується тест на авідність IgG.

Інфекція борреліозом може бути тяжкою, особливо якщо діагноз не встановлений вчасно та лікування не починається відповідним чином. Лабораторний діагноз відіграє ключову роль у вчасному виявленні захворювання та призначенні ефективного лікування.
Одним із методів діагностики борреліозу є полімеразно-ланцюгова реакція в реальному часі (Real-time PCR). Цей метод дозволяє виявляти наявність ДНК боррелій у зразках біологічного матеріалу пацієнтів. Для цього використовують специфічні праймери та проби, які реагують лише з ДНК боррелій та дозволяють виявити їх наявність з високою чутливістю та специфічністю.
Real-time PCR є швидким та ефективним методом діагностики борреліозу. Він дозволяє здійснювати аналіз зразків біологічного матеріалу в режимі реального часу, що дає змогу отримати результати майже відразу після завершення реакції полімерази. Це дозволяє лікарям вчасно здійснити діагноз та розпочати лікування.

Антитіла або імуноглобуліни класу IgM до Chlamydia pneumoniae або збудника хламідійної пневмонії (Chlamydophila pneumoniae IgM або C. pneumoniae, IgM) – специфічні білки, що виробляються у відповідь на активний процес розмноження хламідій та вказують на початок гострого перебігу інфекції. Вони починають синтезуватись через 3 тижні від моменту зараження. Їхня кількість стрімко зростає, а до 2 місяців поступово знижується.

Після лікування стійкого імунітету не утворюється, тому можливе повторне інфікування.

Хламідія – це нерухома грамнегативна бактерія, є облігатним внутрішньоклітинним паразитом, має свою ДНК та РНК. Люди найчастіше заражаються : Chl.trachomatis, Chl. рnеumоnіае, Chl. Psittaci, Ch. abortus Chl. рnеumоnіае – викликає респіраторні захворювання людини (пневмонії, бронхити,ларингити, бронхоспазми). Часто викликає спалахи хвороби у густонаселених місцях ( казарми, інтернати, гуртожитки, в’язниці). Не має сезонності. Є причиною близько 10-20 % позалікарняних пневмоній. Передається повітряно крапельним шляхом від хворої людини при кашлі, чиханні з краплями виділень в яких знаходяться бактерії, що попадають до респіраторного тракту при диханні. Якщо краплі виділень з бактеріями знаходяться на побутових предметах, вони також можуть стати джерелом інфікування при попаданні з руками до носу чи рота. Інкубаційний період 3-4 тижні. Початок поступовий. Передувати кашлю можуть осиплість голосу, ангіна, ларингіт. Кашель посилюється поступово , може тривати тижні, а то і місяці, та ускладнюватись бронхоспазмами. Зазвичай хвороба протікає у вигляді респіраторної інфекції, але в певних випадках можуть бути ускладнення :бронхіальна астми, енцефаліт, міокардит, артрит. Метод ПЛР виявляє генетичний матеріал (ДНК) збудника, що дозволяє встановити діагноз та призначити антибактеріальну терапію, яка зазвичай відрізняється від тієї, що призначають при пневмонія.

Хелікобактер пілорі (Helicobacter pylori) антиген в калі - аналіз, який допомагає виявити в калі молекули, присутні в бактеріях Helicobacter pylori.

Хелікобактер дуже поширена бактеріальна інфекція, нею хворіють понад 50% людей. У половини інфікованих людей не спостерігається ніяких симптомів присутності бактерії, а гастрит або виразка розвиваються приблизно у 15-20% заражених. Також встановлено, що хелікобактер підвищує ризик розвитку раку шлунка. Інкубаційний період складає приблизно 7 днів. Особливо схильні до хвороби люди з дефіцитом імунітету.

Визначення антигену бактерії в калі пацієнта - високочутливий і безпечний метод дослідження, що дозволяє виявити інфекцію у 90% заражених пацієнтів. Метод високочутливий і специфічний (близько 90%), малоінвазивний, простий в застосуванні.

Переваги методу:

Неінвазивний метод (діагностика без використання фіброгастроскопії).
Детекція як активних, так і кокова форм бактерії.
Висока точність, чутливість та специфічність (до 95-98%).
Використовується у дорослих і дітей.
Не вимагається попередньої підготовки.

Антитіла або імуноглобуліни класу IgG до Chlamydia pneumoniae або збудника респіраторного хламідіозу – Chlamydophila pneumoniae IgG – це маркер хронічного перебігу або нещодавно перенесеної інфекції, етіологічним фактором якої є хламідія пневмонія.

Вони починають вироблятися нашою імунною системою у відповідь на закінчення гострої фази захворювання або при хронізації процесу. Це відбувається через 5-6 тижнів з моменту інфікування. Титр антитіл швидко наростає, а потім поступово знижується, але невелика кількість продовжує циркулювати в крові приблизно 2 роки. Якщо антитіла IgG визначаються більш тривалий час – це свідчить про хронічний перебіг захворювання.

Мікоплазма (Mycoplasma pneumoniae) - лабораторне дослідження мокротиння або мазка на наявність збудників респіраторного мікоплазмозу та респіраторного хламідіозу, що вражають дихальні шляхи людини. Тест проводиться методом ПЛР, що дозволяє виявити генетичний матеріал цього мікроорганізму.

Clostridium difficile – є основною причиною антибіотико-асоційованої діареї та псевдомембранозного коліту в лікувальних закладах.

Інфекція, викликана анаеробною бактерією Clostridium difficile, пов’язана з антибіотикотерапією широкого спектру дії і є найпоширенішою причиною інфекційної діареї у лікарняних пацієнтів. Патогенні штами C. difficile виробляють два білкові екзотоксини, токсин А та токсин В, які ведуть до загибелі клітин кишківника, стимулюють запальну реакцію, яка посилює пошкодження тканин, викликає діарею та псевдомембранозний коліт.
Аналіз рекомендовано за підозри на псевдомембранозний коліт у пацієнтів, що належать до групи високого ризику:
• вік старше 65 років, тривала госпіталізація (особливо перебування в ОРІТ), оперативні втручання, наявність злоякісних пухлин, ниркової недостатності, запальні захворювання товстої кишки, гіпоальбумінемія, ентеральне харчування, ішемія кишки;
• госпітальним пацієнтам за наявності діареї після антибіотикотерапії.

Мікоплазма (Mycoplasma pneumoniae), антитіла IgM - лабораторне дослідження, яке визначає, чи присутні в зразку антитіла до збудника респіраторного мікоплазмозу, що є свідченням поточної або недавно перенесеної мікоплазмовоі інфекції.

Вироблення організмом антитіл IgM є першою реакцією на зараження і починається через кілька днів після інфікування. Титр IgM до мікоплазми поступово наростає, досягаючи піку через 1-4 тижні, після чого починає повільно зменшуватися, аж до повного зникнення через кілька місяців. Таким чином, факт присутності IgM дозволяє встановити тимчасові рамки перебігу гострої стадії респіраторного мікоплазмозу.

Мікоплазма (Mycoplasma pneumoniae), антитіла IgG - лабораторний тест, що визначає, чи є в крові людини антитіла до збудника респіраторного мікоплазмозу, що вказують на поточну або нещодавно перенесену хворобу.

Синтез організмом антитіл даного класу (IgG) починається приблизно через 2-4 тижні після зараження, а зберігаються вони в крові близько року. Таким чином, наявність IgG дозволяє встановити приблизні терміни інфікування і вказують на те, що у людини є або недавно був респіраторний мікоплазмоз.

Аналіз на антитіла IgM до антигенів борелії проводиться з метою діагностики хвороби Лайма (кліщового бореліозу) під час гострої фази. Патологія часто, але не завжди, супроводжується відповідними клінічними ознаками: підвищенням температури, мігруючою еритемою (кільцеподібне почервоніння), головним болем та підвищеною стомлюваністю. У деяких випадках хвороба Лайма проходить безсимптомно або починає виявлятися через місяці та роки після контакту зі збудником. Антитіла IgM першими виробляються в організмі через 5-7 днів після зараження, але не можуть визначатися під час діагностики. Через 2-3 тижні їх кількість у крові є достатньою для виявлення, а протягом 6 тижнів вона сягне свого піка. Після того, кількість антитіл IgM буде знижуватися.

Антитіла класу IgG до Borrelia burgdorferi можуть виявлятися на 1 - 3 тижні після інфікування, услід за антитілами класу IgM, пік IgG - через 1,5 - 3 місяці. Антитіла до Borrelia burgdorferi часто не виявляються на ранній стадії захворювання або при рано призначеній антимікробній терапії. Негативний результат серологічних досліджень на ранніх стадіях інфекції не є підтвердженням її відсутності і вимагає повторної перевірки в динаміці через 2 - 4 тижні. Антитіла класу IgG циркулюють в крові тривалий термін (від кількох місяців до кількох років), навіть після успішної антимікробної терапії і лікування інфекції. Імунітет проти Borrelia burgdorferi не є стерильним. Специфічність ІФА дослідження антитіл до Borrelia burgdorferi в даний час досягає 95%, тому що неспецифічні реакції, перехресне реагування з антигенами інших бактерій можуть приблизно в 5% випадків давати хибнопозитивні результати.

Bordetella pertussis, більш відома як коклюш, є серйозним і заразним респіраторним захворюванням, викликаним бактерією Bordetella pertussis. Дослідження на наявність IgM антитіл проти Bordetella pertussis є важливим методом діагностики коклюшу. Антитіла IgM з'являються в крові на ранніх стадіях інфекції, що дозволяє діагностувати захворювання на ранній стадії. Проведення цього дослідження особливо актуально при підозрі на коклюш у немовлят, дітей і людей зі знебарвленою імунною системою. Основною метою дослідження на антитіла IgM проти Bordetella pertussis є своєчасна діагностика коклюшу, що дозволяє підприємати необхідні медичні заходи щодо лікування і контролю поширення інфекції. Аналіз рекомендовано: При підозрі на коклюш у пацієнта, особливо у дітей та немовлят. При необхідності диференційної діагностики респіраторних інфекцій з коклюшем. При наявності контакту з хворим на коклюш. При появі характерних симптомів коклюшу, таких як сильний кашель з характерним хриплим звуком.”,”Здавати натще через 6-8 годин голодування. Можна пити негазовану воду. Напередодні здачі аналізів крові необхідно виключити рясну, жирну їжу. Обговоріть з лікарем прийом будь-яких ліків або добавок. Для дітей до 1 року бажано дотриматись максимально можливого проміжку між годуваннями, або безпосередньо перед наступним годуванням.”

Bordetella pertussis - це бактерія, яка викликає захворювання, відоме як коклюш.При контакті з бактерією система імунітету організму починає виробляти антитіла для боротьби з інфекцією. Аналіз крові на наявність антитіл AT-IgG дозволяє визначити, чи був у пацієнта контакт з бактерією Bordetella pertussis. Високий рівень антитіл вказує на наявність імунітету до коклюшу або на актуальну інфекцію. Результати цього дослідження можуть бути корисні як для діагностики окремих випадків коклюшу, так і для оцінки епідеміологічної ситуації. Дослідження рекомендується в наступних випадках: Підозра на коклюш у пацієнта з відповідною симптоматикою (продовгений кашель, насморк, лихоманка). Контакт з інфікованою людиною з підтвердженим коклюшем. Необхідність диференційної діагностики при підозрі на коклюш та інші респіраторні інфекції. Індивідуальна та епідеміологічна діагностика.”,”Здавати натще через 6-8 годин голодування. Можна пити негазовану воду. Напередодні здачі аналізів крові необхідно виключити рясну, жирну їжу. Обговоріть з лікарем прийом будь-яких ліків або добавок. Для дітей до 1 року бажано дотриматись максимально можливого проміжку між годуваннями, або безпосередньо перед наступним годуванням.”

Антитіла IgG до антигенів Helicobacter pylori починають вироблятися через 3-4 тижні після інфікування. Високі титри антитіл до H.pylori зберігаються до і деякий час після елімінації мікроорганізму.
Присутність в крові IgG-антитіл до H.pylori свідчить про інфікованість пацієнта цим патогеном і наявності гастриту (оскільки у всіх інфікованих H.pylori викликає гастрит), який з часом може перетворитися на атрофічний.
З урахуванням величезної ролі хелікобактерної інфекції у розвитку захворювань шлунка та їх морфологічних і функціональних наслідків для слизової оболонки шлунка важливо мати інформацію про наявність інфекції, обумовленої H.pylori.
IgG-антитіла до Хелікобактер з'являються в результаті імунної відповіді при інфікуванні, причому рівень цих антитіл залишається високим, поки інфекція не елімінується.

Кашлюк належить до дитячих інфекцій, бо найчастіше зустрічається у ранньому дитячому віці. При вчасному проведенні вакцинації має легший перебіг без ускладнень. Сьогодні в Україні все частіше зустрічається атипова форма захворювання, що нерідко ускладнює своєчасну діагностику кашлюку. Якісне визначення ДНК збудника кашлюку методом полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) – ефективним методом діагностики даної інфекції. ПЛР дозволяє встановити наявність ДНК у мазку з носоглотки та ротоглотки з високим ступенем чутливості та специфічності, що може бути корисно для постановки діагнозу, оцінки ефективності лікування та прогнозування перебігу захворювання.

комплексний аналіз, що застосовується у діагностиці хвороби Лайма (кліщового бореліозу).
Збудника захворювання (бактерію Borrelia burgdorferi) переносять іксодові кліщі – широко поширені в наших широтах комахи. Пік активності кліщів, як і максимум заражень бореліозом припадає на весняно-літній період.
На зараження організм реагує виробленням антитіл, які поділяються на два класи:
• IgM – виявляються з 2-3 тижні після зараження, досягаючи максимальної концентрації через 6 тижнів;
• IgG – відповідають за довгостроковий захист, зберігаючись у крові тривалий термін.
 В рамках пакету перевіряється наявність антитіл обох класів

Лямбліоз - це кишкове захворювання, яке викликається Giardia intestinales (Giardia lamblia). Лямбліоз – поширене паразитарне захворювання, яке зустрічається частіше за інших і при відсутності своєчасного лікування може завдати серйозної шкоди здоров’ю. Хвороба може протікати як безсимптомно, так і супроводжуватися певними порушеннями. При скаргах на погане самопочуття, ослаблення, дискомфорт в черевній порожнині і блювоту з запахом ацетону лікарі призначають пацієнтам здачу аналізу калу на лямблії. Це лабораторне дослідження допоможе виявити паразитарну інфекцію і підібрати грамотну схему лікування. Але щоб аналіз показав достовірний результат, необхідно знати, як його правильно здавати.

Визначення антигенів лямблій в калі за допомогою імунохроматографічного експрес-тесту є простим, швидким, зручним і в той же час високочутливим і специфічним методом лабораторної діагностики.

Аскарида (Ascaris lumbricoides), антитіла IgG - аналіз, що дозволяє встановити чи хвора людина на аскаридоз (чи заражена аскаридами). Аскариди - це паразити, круглі черви, здатні жити в людському організмі. Аскаридоз є дуже поширеним захворюванням - за різними оцінками, від нього страждає кожна четверта людина на планеті.
Клінічне значення має дослідження рівня IgG, що забезпечують захист від повторного зараження. Але і вони не забезпечують довгострокового імунітету. Через 3 місяці після одужання, антитіла вже не визначаються лабораторними тестами.
Визначити паразита також можна шляхом аналізу калу на яйця аскарид, але, з урахуванням того, що аскариди відкладають яйця не постійно, такий аналіз буде потрібно повторювати, щоб отримати достовірний результат.

Антитіла сумарні до лямблій (Giardia lamblia), збудника лямбліозу – це специфічні білки-імуноглобуліни, що виробляються імунною системою у відповідь на інфікування лямбліями та забезпечують імунний захист.
Giardia lamblia – це найпростіші, що паразитують у тонкій кишці і іноді в жовчному міхурі та викликають лямбліоз. Шлях передачі інфекції – фекально-оральний, через заражену цистами лямблію воду чи їжу, і навіть через забруднені руки та побутові предмети.
Найбільш схильні до захворювання діти (особливо у віці від 1 року до 4 років).
У відповідь на лямблії імунною системою виробляються специфічні імуноглобуліни (A, M, G). Найпершими з’являються IgM (на 10-14-й день після зараження), потім IgG, які присутні в крові практично на всіх стадіях лямбліозу, їх рівень знижується через 1-2 місяці після загибелі паразита.
Тест на антитіла до лямблій є непрямим методом діагностики лямбліозу. Крім того, антигени лямблій можуть перехресно реагувати з антигенами інших паразитів або антигенами людини, що нерідко призводить до хибнопозитивних результатів. Тому цей аналіз доцільно використовувати як додаткове дослідження, в комплексі з іншими. Найбільшу діагностичну значущість має виявлення антигенів лямблій у фекаліях.

Токсокари (Toxocara canis), антитіла IgG - аналіз, який визначає чи є в крові антитіла до паразита типу нематод токсокари, що викликає хворобу токсокароз.

Людина не є для токсокари основним господарем - паразит проходить повний цикл розвитку в організмі собак, лисиць і вовків. При ковтанні людиною яєць токсокари, що містяться в ґрунті, на шерсті тварин або погано помитих продуктах, в тонкому кишечнику з них вилуплюються личинки.Антитіла класу G, що виробляються організмом у відповідь на інфікування, можливо визначити через півтора-два місяці з моменту зараження. Через 2-4 тижні, з моменту появи, їх концентрація стає максимальною і може залишатися високою протягом тривалого часу.

Антитіла IgG до Opisthorchis felineus – використовують для виявлення паразита, який провокує виникнення опісторхозу. Даний вид імуноглобулінів виробляється через 6-8 тижнів після інфікування, свого максимального значення досягають через 2-3 місяці, зберігаються в сироватці крові протягом тривалого часу.Остаточний діагноз не може бути встановлений лише на підставі результатів серологічного тесту. При встановленні діагнозу слід враховувати результати комплексу лабораторних та інструментальних досліджень, а також клінічні прояви захворювання. Не можна повністю виключити перехресні реакції з антитілами до антигенів інших гельмінтів.

Антитіла IgG та IgA до Trichinella spiralis - використовуються для ранньої серологічної діагностики трихінельозу. Виявлення даних антитіл можливе вже на 2 тижні після інвазії збудника захворювання.

Трихінельоз – паразитарне захворювання викликане нематодою роду Trichinella. Після вживання неякісного, недостатньо термічно обробленого м’яса домашніх та диких тварин, личинка проникає до слизової оболонки кишківника. Протягом 48 годин перетворюється у дорослу форму, через 5-6 днів після розмноження личинки потрапляють в кровоносні та лімфатичні судини кишківника, після чого з током крові розносяться до інших органів. У м’язах інкапсулюються, в інших тканинах цей процес відсутній, проте личинки мігрують далі та викликають запальні реакції та некроз.

Найчастіше людина заражається при вживанні свинини та конини. Інкубаційний період триває 2-45 днів.Остаточний діагноз не може бути встановлений лише на підставі результатів серологічного тесту. При встановленні діагнозу слід враховувати результати комплексу лабораторних та інструментальних досліджень, а також клінічні прояви захворювання. Не можна повністю виключити перехресні реакції з антитілами до антигенів інших гельмінтів.

Серологічна діагностика (лабораторна діагностика) ехінокока (Echinococcus granulosus) заснована на виявленні антитіл (IgG, IgA) в сироватці крові інвазованих. Ефективність серологічної діагностики ехінококозу залежить від характеру імунної відповіді інвазованого, характеру ураження (локалізація кісти, множинне або одиноке ураження, життєздатність ехінокока, стан стінки і розміри кісти). При ехінококозі зазвичай уражаються глибоко лежачі органи і отримання матеріалу для мікроскопії неінвазивними методами неможливе. Тому серологічна діагностика (виявлення специфічних антитіл до антигенів інфекційного збудника) має велике значення. Але використання серологічних методів обмежена тим, що у частини носіїв ехінококкових кіст імунна відповідь може не розвиватися і антитіла в крові відсутні. Серологічна діагностика ехінококозу здійснюється за допомогою імуноферментного аналізу (ІФА). Цей метод дозволяє виявляти до 90-95% інвазованих. Спостерігається збіг результатів двох реакцій в 90% випадків. У клінічній практиці результати, отримані цими методами, є додатковими до комплексу епідеміологічних та клініко-інструментальних показників.

Стронгілоїд (Strongyloides stercoralis), антитіла класу G
- аналіз, що дозволяє встановити чи хвора людина на стронгілоїдоз. Стронгілоїди - це паразити, круглі черви, здатні жити в людському організмі, які на стадії личинки, після проникнення через шкіру людини, мігрують організмом людини до кишківника, де відбувається формування дорослих паразитів.
Клінічне значення: дослідження рівня IgG до стронгілоїдів, використовується для скринінгу, діагностики стронгілоїдозу та моніторингу ефективності лікування. Титри антитіл значно знижуються протягом перших 6 місяців після успішної ерадикаційної терапії. Визначення антитіл класу G до стронгілоїдів, є більш чутливе, ніж дослідження калу.

Протягом життя практично кожна людина встигає перехворіти на паразитарне захворювання. Найчастіше страждають діти, але дорослі теж ризикують захворіти. Клінічні прояви гельмінтозу дуже різні - від повної відсутності симптомів до важкого перебігу. Саме тому для постановки діагнозу необхідне лабораторне обстеження.
Імуноферментний аналіз (ІФА) крові на виявлення антитіл до паразитів є показником зараження гельмінтами в даний час або у минулому, або ж він повністю виключає контакт з паразитами.
Результати досліджень розширеного комплексу дозволять підтвердити або спростувати ймовірний контакт організму з токсокарами, опісторхами, ехінокококами та трихінелами в гострій та хронічній фазі. Визначення комплексу імуноглобулінів М та G дозволяє діагностувати захворювання на всіх стадіях життєвого циклу паразита ( ехінококоз та трихінельоз).

Протягом життя практично кожна людина встигає перехворіти на паразитарне захворювання. Найчастіше страждають діти, але дорослі теж ризикують захворіти. Клінічні прояви гельмінтозу дуже різні - від повної відсутності симптомів до важкого перебігу. Саме тому для постановки діагнозу необхідне лабораторне обстеження.
Імуноферментний аналіз (ІФА) крові на виявлення антитіл до паразитів є показником зараження гельмінтами в даний час або у минулому, або ж він повністю виключає контакт з паразитами.
Результати досліджень розширеного комплексу дозволять підтвердити або спростувати ймовірний контакт організму з лямбліями, аскаридами, токсокарами, опісторхами, ехінокококами та трихінелами в гострій та хронічній фазі. Визначення комплексу імуноглобулінів М та G дозволяє діагностувати захворювання на всіх стадіях життєвого циклу паразита (лямблії, ехінококоз та трихінельоз).

Протягом життя практично кожна людина встигає перехворіти на паразитарне захворювання. Найчастіше страждають діти, але дорослі теж ризикують захворіти. Клінічні прояви гельмінтозу дуже різні - від повної відсутності симптомів до важкого перебігу. Саме тому для постановки діагнозу необхідне лабораторне обстеження.
Імуноферментний аналіз (ІФА) крові на виявлення антитіл до паразитів є показником зараження гельмінтами в даний час або у минулому, або ж він повністю виключає контакт з паразитами.
Результати досліджень розширеного комплексу дозволять підтвердити або спростувати ймовірний контакт організму з лямбліями, аскаридами, токсокарами, опісторхами, ехінокококами та трихінелами в гострій та хронічній фазі. Визначення комплексу імуноглобулінів М та G дозволяє діагностувати захворювання на всіх стадіях життєвого циклу паразита (лямблії, ехінококоз та трихінельоз).

Хламідія (Chlamydia trachomatis), антитіла IgA - тест, що дозволяє визначити, чи хворіє в даний момент людина хламідіозом в гострій формі.

Chlamydia trachomatis, вражає слизову оболонку уретри, шийки матки, піхви, маткових труб і прямої кишки. Також може розмножуватися в клітинах слизової глотки і в кон'юнктиві, дуже активний в дихальних шляхах новонароджених, якщо вони заразилися від матері під час пологів.
У жінок при хламідіозі спостерігаються запальні процеси в шийці і порожнині матки, маткових трубах, що ведуть до безпліддя або позаматкової вагітності. У чоловіків може початися уретрит, простатит, або запальні процеси в яєчках і їх придатках.
При інфікуванні організм починає продукувати специфічні IgG до Chl.trachomatis, які визначаються, починаючи з третього тижня після інфікування і зберігаються довічно, не забезпечуючи стійкого імунітету.
Свідчать про наявність перенесеної або поточної інфекції.
Рівень залежить від активності процесу і частоти реактивації збудника. Використовують для скринінгу наявності інфікування даним видом хламідій.

Урогенітальні інфекції — це інфекції сечовивідних шляхів, а також запальні захворювання статевих органів.

Інфекції вражають сечостатеві органи, що призводить до їх запалення. Основними факторами ураження є вірусні, бактеріальні та грибкові захворювання. Ці захворювання дуже поширені тому, що передаються частіше за все при незахищеному статевому контакті якщо чоловік або жінка були інфіковані.

Не своєчасне діагностування та лікування хвороби, призводить до ускладнень.

Кому рекомендовано:

1. При підозрі на можливу наявність інфекції (ІПСШ).

2. За наявності симптомів (болі, виділення зі статевих шляхів, свербіж, дискомфорт при сечовипусканні та ін.).

3. При безплідді.

4. Перед початком статевих відносин з новим партнером.

Це набір показників, призначений для діагностики та профілактики захворювань сечостатевої системи у жінок. Якісне визначення ДНК збудників методом ПЛР – це високочутливий метод діагностики, що дозволяє визначити чи спростувати присутність паразита в організмі людини. Метод надає точну відповідь, навіть на ранніх етапах інфікування чи початку розвитку захворювання. Дане дослідження є важливим інструментом для діагностики та профілактики захворювань сечостатевої системи у чоловіків, а також допомагає лікарям у постановці діагнозу та визначенні тактики лікування.

Хламідія (Chlamydia trachomatis), антитіла IgA - тест, що дозволяє визначити, чи хворіє в даний момент людина хламідіозом в гострій формі.

Chlamydia trachomatis, вражає слизову оболонку уретри, шийки матки, піхви, маткових труб і прямої кишки. Також може розмножуватися в клітинах слизової глотки і в кон'юнктиві, дуже активний в дихальних шляхах новонароджених, якщо вони заразилися від матері під час пологів.
У жінок при хламідіозі спостерігаються запальні процеси в шийці і порожнині матки, маткових трубах, що ведуть до безпліддя або позаматкової вагітності. У чоловіків може початися уретрит, простатит, або запальні процеси в яєчках і їх придатках.
Антитіла класу IgМ з'являються на початковому етапі (через 5 днів з моменту інфікування), раніше інших імуноглобулінів. Наявність IgМ за відсутності інших видів антитіл (IgA, IgG) вказує на первинне інфікування хламідіями, яке відбулося не більше 2 тижнів тому.
Особливу цінність ця властивість IgМ має при діагностиці хламідіозу у новонароджених дітей, оскільки антитіла цього виду проникають через плацентарний бар'єр до організму дитини з крові матері. Це означає, що IgМ можуть з'явитися в організмі дитини лише внаслідок початку активного інфекційного процесу.
Через 2-3 місяці з моменту інфікування антитіла IgМ зникають із кровотоку незалежно від того, проводиться терапія захворювання чи ні. Таким чином, відсутність IgМ на тлі високої концентрації IgA та IgG вказує на те, що захворювання протікає понад 2-3 місяці.

Урогенітальні інфекції — це інфекції сечовивідних шляхів, а також запальні захворювання статевих органів.

Інфекції вражають сечостатеві органи, що призводить до їх запалення. Основними факторами ураження є вірусні, бактеріальні та грибкові захворювання. Ці захворювання дуже поширені тому, що передаються частіше за все при незахищеному статевому контакті якщо чоловік або жінка були інфіковані.

Не своєчасне діагностування та лікування хвороби, призводить до ускладнень.

Кому рекомендовано:

1. При підозрі на можливу наявність інфекції (ІПСШ).

2. За наявності симптомів (болі, виділення зі статевих шляхів, свербіж, дискомфорт при сечовипусканні та ін.).

3. При безплідді.

4. Перед початком статевих відносин з новим партнером.

Це набір показників, призначений для діагностики та профілактики захворювань сечостатевої системи у жінок. Якісне визначення ДНК збудників методом ПЛР – це високочутливий метод діагностики, що дозволяє визначити чи спростувати присутність паразита в організмі людини. Метод надає точну відповідь, навіть на ранніх етапах інфікування чи початку розвитку захворювання. Дане дослідження є важливим інструментом для діагностики та профілактики захворювань сечостатевої системи у чоловіків, а також допомагає лікарям у постановці діагнозу та визначенні тактики лікування.
Бактеріологічне дослідження урогенітальних виділень + антибіотикограма – це дослідження виділень із піхви, уретри та шийки матки на наявність бактерій та визначення їх чутливості до антибіотиків.

Урогенітальний мікоплазмоз викликається Mycoplasma hominis та є однією з найпоширеніших ІПСШ. Захворювання часто поєднується з низкою інших інфекційних патологій статевих органів – гонококами та трихомонадою, запальними процесами – малого тазу, уретри та простати, а також патологіями вагітності. Незначна кількість мікроорганізмів у тілі людини є нормальною мікрофлорою, яка не потребує лікування.
Одними з перших утворюються IgA, що містяться в слизових оболонках. Виявляються в крові приблизно через 10-15 днів після зараження і зберігаються протягом всього періоду інфікування (при хронічному перебігу – роками). Наявність IgA свідчить про гостру форму мікоплазмозу або загострення хронічної. Концентрація IgA у крові корелює з вираженістю патологічного процесу.

Флороценоз/Бактеріальний вагіноз-FL, ПЛР- комплексне дослідження мікробіоценозу урогенітального тракту з кількісним визначенням нормальної та умовнопатогенної флори. кількісне визначення ДНК наступних мікроорганізмів: Lactobacillus spp; Gardnerella vaginalis; Atopobium vaginae.

Порушення мікробіоценозу піхви, викликане бактеріальним вагінозом (БВ), різко знижує резистентність до колонізації патогенними мікроорганізмами - трихомонадами, гонококами, хламідіями. Бактеріальний вагіноз тісно пов'язаний з такими ускладненнями вагітності, як: передчасні пологи і народження новонароджених з низькою вагою, мимовільний аборт, післяпологовий і післяабортивного ендометрит.

Gardnerella vaginalis володіє високою здатністю до адгезії на клітинах епітелію, утворює біоплівку і продукує цілий ряд факторів вірулентності і патогенності: цітолізін, муцин, сіалідаза. При цьому порушується баланс мікрофлори - знижується концентрація лактобактерій, створюються сприятливі умови для розмноження іншої анаеробної мікрофлори. Gardnerella vaginalis може зустрічатися в складі мікробіоценозу у клінічно здорових осіб, без ознак БВ, не викликаючи порушень балансу мікрофлори, тому якісне лабораторне дослідження на Gardnerella vaginalis не має діагностичної цінності. Atopobium vaginae відноситься до високоспецифічного маркера БВ. Важливою особливістю Atopobium vaginae є резистентність до антибактеріальних препаратів. Atopobium vaginale стійкий до метронідазолу, що ускладнює лікування бактеріального вагінозу та приводить до частих рецидивів захворювання.

Це набір показників, призначений для діагностики та профілактики захворювань сечостатевої системи у жінок. Якісне визначення ДНК збудників методом ПЛР – це високочутливий метод діагностики, що дозволяє визначити чи спростувати присутність паразита в організмі людини. Метод надає точну відповідь, навіть на ранніх етапах інфікування чи початку розвитку захворювання. Дане дослідження є важливим інструментом для діагностики та профілактики захворювань сечостатевої системи у чоловіків, а також допомагає лікарям у постановці діагнозу та визначенні тактики лікування.
Бактеріологічне дослідження урогенітальних виділень + антибіотикограма – це дослідження виділень із піхви, уретри та шийки матки на наявність бактерій та визначення їх чутливості до антибіотиків.

Урогенітальний мікоплазмоз викликається Mycoplasma hominis та є однією з найпоширеніших ІПСШ. Захворювання часто поєднується з низкою інших інфекційних патологій статевих органів – гонококами та трихомонадою, запальними процесами – малого тазу, уретри та простати, а також патологіями вагітності. Незначна кількість мікроорганізмів у тілі людини є нормальною мікрофлорою, яка не потребує лікування.
Антитіла класу IgG до Mycoplasma hominis або Anti-Mycoplasma hominis – IgG – це імуноглобуліни, котрі продукуються імунною системою у відповідь на розвиток в організмі урогенітального мікоплазмозу. Вони починають вироблятись через 2-4 тижні після зараження. Можуть зберігатися в організмі від кількох місяців до кількох років.

Це набір показників, призначений для діагностики та профілактики захворювань сечостатевої системи у жінок. Якісне визначення ДНК збудників методом ПЛР – це високочутливий метод діагностики, що дозволяє визначити чи спростувати присутність паразита в організмі людини. Метод надає точну відповідь, навіть на ранніх етапах інфікування чи початку розвитку захворювання. Дане дослідження є важливим інструментом для діагностики та профілактики захворювань сечостатевої системи у чоловіків, а також допомагає лікарям у постановці діагнозу та визначенні тактики лікування.
Бактеріологічне дослідження урогенітальних виділень + антибіотикограма – це дослідження виділень із піхви, уретри та шийки матки на наявність бактерій та визначення їх чутливості до антибіотиків.

Найбільш надійним і високочутливим методом діагностики хламідіозу є полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР). Це молекулярно-генетичне дослідження, за допомогою якого в біологічному матеріалі хворої або інфікованої людини можна виявити ДНК бактерії. Якісне визначення ДНК хламідій методом ПЛР вважається золотим стандартом діагностики хламідіозу. ДНК бактерій виявляється навіть при прихованому перебігу захворювання, коли хламідії існують в організмі в «сплячій» формі та не викликають імунну відповідь (тобто специфічні антитіла в крові не утворюються).

Кількісне визначення бактеріальної ДНК методом ПЛР (полімеразної ланцюгової реакції) для Chlamydia trachomatis – це лабораторний метод дослідження, який дозволяє визначити наявність та кількість генетичного матеріалу (ДНК) бактерії Chlamydia trachomatis у зразках біоматеріалу. Цей метод дозволяє лікарям діагностувати інфекцію Chlamydia trachomatis, оцінити ступінь її поширеності та контролювати ефективність лікування.

Уреаплазма уреалітікум – це бактерія, яка відноситься до сімейства Mycoplasmataceae. Це умовно-патогенний мікроорганізм, який може спричинити інфекції сечостатевої системи.
Уреаплазма уреалітікум може передаватися статевим шляхом, а також від матері дитині під час пологів.
Антитіла IgA до уреаплазми уреалітікум виробляються імунною системою організму у відповідь на інфікування цією бактерією. Антитіла IgA відіграють важливу роль у захисті слизових оболонок організму від інфекцій.
У разі уреаплазми уреалітікум IgA можуть зв'язуватися з бактеріальними клітинами, присутніми у сечостатевих шляхах. Це може призвести до таких ефектів:
• блокування здатності бактерій прикріплюватися до клітин організму, що запобігає колонізації бактерій та розвитку інфекції;
• активація комплементу – системи білків, які грають роль у імунній відповіді, що призводить до руйнування бактеріальних клітин.
• залучення фагоцитів – клітин імунної системи, які поглинають та руйнують бактерії.
Вироблення антитіл IgA допомагає запобігти колонізації бактерій у сечостатевих шляхах та розвитку інфекції.

Пакет призначений для діагностики та виявлення інфекцій, що передаються статевим шляхом (ІПСШ).Якісне визначення ДНК збудників методом ПЛР – це високочутливий метод діагностики, що дозволяє визначити чи спростувати присутність паразита в організмі людини. Метод надає точну відповідь, навіть на ранніх етапах інфікування чи початку розвитку захворювання. Бактеріологічне дослідження урогенітальних виділень + антибіотикограма – це дослідження виділень із уретри на наявність бактерій та визначення їх чутливості до антибіотиків.
Дане дослідження є важливим інструментом для діагностики та профілактики захворювань сечостатевої системи у чоловіків, а також допомагає лікарям у постановці діагнозу та визначенні тактики лікування.

Ureaplasma parvum та Ureaplasma urealyticum – грамнегативні бактерії, що мешкають на мембранах клітин слизових оболонок (переважно сечостатевої системи, проте можуть вражати суглоби, дихальну систему, кишківник, очі). Викликають захворювання – уреаплазмоз. Належать до умовно-патогенної мікрофлори.
Під впливом несприятливих факторів (випадки пригнічення імунітету, зміна гормонального фону та ін.) відбувається активний розвиток уреаплазм.
Уреаплазми не мають ДНК і клітинної оболонки, тому живуть на мембранах епітелію слизових сечостатевої системи (проте можлива локалізація і на клітинах суглобів, кишківника або дихальної системи, кон'юнктиви). За допомогою методу ПЛР в реальному часі можливо з високою точністю виявити уреаплазми.

Ureaplasma parvum та Ureaplasma urealyticum – грамнегативні бактерії, що мешкають на мембранах клітин слизових оболонок (переважно сечостатевої системи, проте можуть вражати суглоби, дихальну систему, кишківник, очі). Викликають захворювання – уреаплазмоз. Належать до умовно-патогенної мікрофлори.
Під впливом несприятливих факторів (випадки пригнічення імунітету, зміна гормонального фону та ін.) відбувається активний розвиток уреаплазм.
Уреаплазми не мають ДНК і клітинної оболонки, тому живуть на мембранах епітелію слизових сечостатевої системи (проте можлива локалізація і на клітинах суглобів, кишківника або дихальної системи, кон'юнктиви). За допомогою методу ПЛР в реальному часі можливо не тільки з високою точністю виявити уреаплазми, але також визначити їх кількість.

Уреаплазма уреалітікум – це бактерія, яка відноситься до сімейства Mycoplasmataceae. Це умовно-патогенний мікроорганізм, який може спричинити інфекції сечостатевої системи.
Уреаплазма уреалітікум може передаватися статевим шляхом, а також від матері дитині під час пологів.
Антитіла IgG до Ureaplasma urealуticum – серологічний маркер урогенітального уреаплазмозу, інфекційного захворювання, яке передається статевим шляхом. Аналіз на уреаплазму (антитіла IgG) зазвичай призначається в комплексі з аналізами на виявлення інших збудників ЗПСШ.
Антитіла класу G з'являються пізніше за інші, є найбільш численними з усіх імуноглобулінів і зберігаються в організмі тривалий час. Аналіз на уреаплазму дозволяє виявити їх протягом місяців і навіть років після інфікування. При повторному зараженні уреаплазмою антитіла IgG виробляються швидше й у більших кількостях, ніж при первинному інфікуванні.

Пакет призначений для діагностики та виявлення інфекцій, що передаються статевим шляхом (ІПСШ).Якісне визначення ДНК збудників методом ПЛР – це високочутливий метод діагностики, що дозволяє визначити чи спростувати присутність паразита в організмі людини. Метод надає точну відповідь, навіть на ранніх етапах інфікування чи початку розвитку захворювання.Бактеріологічне дослідження урогенітальних виділень + антибіотикограма – це дослідження виділень із уретри на наявність бактерій та визначення їх чутливості до антибіотиків.
Дане дослідження є важливим інструментом для діагностики та профілактики захворювань сечостатевої системи у чоловіків, а також допомагає лікарям у постановці діагнозу та визначенні тактики лікування.

Кількісне визначення бактеріальної ДНК методом ПЛР (полімеразна ланцюгова реакція) Гарднерелла вагіналіс Gardnerella vaginalis – це лабораторний метод, який дозволяє визначити кількість генетичного матеріалу (ДНК) бактерії Gardnerella vaginalis у зразку.

Визначення Mycoplasma hominis (ПЛР)- дослідження для виявлення збудника урогенітального мікоплазмозу (Mycoplasma hominis), під час якого за допомогою методу полімеразної ланцюгової реакції в реальному часі (РТ-ПЛР) визначається генетичний матеріал (ДНК) мікоплазм у зразку біоматеріалу.

Лабораторний маркер трихомоніазу. Показник імунної відповіді, що відображає можливість поточної, хронічної або колишньої інфекції.

Трихомоніаз - венеричне захворювання, викликане паразитичним мікроорганізмом Trichomonas vaginalis. Це одне з найчастіших захворювань, що передається статевим шляхом. У чоловіків уражається уретра, передміхурова залоза; у жінок – піхва, шийка матки та уретра.

Дослідження виконується з діагностичною метою при клінічних ознаках запальних захворювань сечостатевих органів у жінок та чоловіків. Також аналіз можна використовувати для виявлення стертих (латентних) форм інфекції, для профілактичного тестування (для людей з груп ризику).

Це набір показників, призначений для діагностики та профілактики захворювань сечостатевої системи у жінок. Якісне визначення ДНК збудників методом ПЛР – це високочутливий метод діагностики, що дозволяє визначити чи спростувати присутність паразита в організмі людини. Метод надає точну відповідь, навіть на ранніх етапах інфікування чи початку розвитку захворювання. Дане дослідження є важливим інструментом для діагностики та профілактики захворювань сечостатевої системи, а також допомагає лікарям у постановці діагнозу та визначенні тактики лікування.

Визначення Mycoplasma hominis (ПЛР)- дослідження для виявлення збудника урогенітального мікоплазмозу (Mycoplasma hominis), під час якого за допомогою методу полімеразної ланцюгової реакції в реальному часі (РТ-ПЛР) визначається генетичний матеріал (ДНК) мікоплазм у зразку біоматеріалу.

Генітальний скринінг (A.F. Genital System)
Використання комплексних тест-систем (генітальний скринінг) для ідентифікації мікроорганізмів і визначення чутливості до антибіотиків “A.F. GENITAL SYSTEM “(Італія) дозволяє вирішити проблему діагностики та лікування захворювань урогенітального тракту, особливо у пацієнтів високого інфекційного ризику.
Генітальний скринінг – A.F. Genital System – експрес-система для дослідження урогенітальних мазків.
Кількісно визначаються і виявляється чутливість до антибіотиків Mycoplasma hominis, Ureaplasma urealyticum. Визначається чутливість виявлених збудників до антибіотиків – тетрацикліну, пефлоксацину, офлоксацину, доксицикліну, еритроміцину, кларитроміцину, Міноциклін, джозаміцин, клиндамицину.
Якісно визначається присутність в біоматеріалу Escherihia coli, Proteus spp, Pseudomonas spp, Gardnerella vaginalis, Staphylococcus aureus, Enterocoocus faecalis, Neisseria gonorrhea, Streptocoocus agalacticae (B), Candida spp. (11 показників)
Швидкі тести виявлення мікроорганізмів
Швидка технологія ДІПСЛАЙД призначена для експрес-виявлення безпосередньо в клінічному матеріалі різних видів патогенних мікроорганізмів.
Переваги аналізу:
• швидкість (результат на наступний день) 18-24 години
• кількісна оцінка (виявлення клінічно значущих концентрацій Mycoplasma hominis, Ureaplasma urealyticum характерних саме для захворювання, а не для безсимптомного носійства)
• можливість визначити чутливість до основних антибіотиків на 2 день
• можливість виявити 11 видів патогенних мікроорганізмів
• можливість зберігання клінічного матеріалу в транспортному середовищі до 24 годин
1296 – Генітальний скринінг AF Genital. Бак-посів з антибіотикограмою за 24 години, матеріал у/г мазок, (Mycoplasma H., Ureaplasma U., Escherichia coli, Proteus spp., Providencia spp., Pseudomonas spp., Gardnerella vaginalis, Staphylococcus aureus, Enterococcus faecalis, Neisseria gonorrhoeae, Streptococcus agalactiae, Candida spp., Trichomonas vaginalis.) антибіотикограма

За допомогою методу ПЛР в реальному часі можливо не тільки з високою точністю виявити мікоплазми, але також визначити їх кількість

Виявлення мікроорганізмів (Escherichia coli Proteus spp./Providencia spp., Pseudomonas spp., група KES (Klebsiella, Enterobacter, Serratia), Enterococcus spp., Staphylococcus aureus, Candida spp.) і визначення чутливості до антибіотиків (амікацин, гентаміцин, тобраміцин, піперацилін, тазобактам, фосфоміцин, цефоперазон, цефотаксім, цефтазидим, ампіцилін / сульбактам, налідиксова кислота, ципрофлоксацин, левофлоксацин, моксицилін/клавуланова кислота) системою «Urin System Plus».
Призначається для комплексної діагностики інфекцій сечових шляхів; при призначенні антибіотикотерапії.

За допомогою методу ПЛР в реальному часі можливо не тільки з високою точністю виявити мікоплазми, але також визначити їх кількість

Gardnerella vaginalis - це умовно-патогенний мікроорганізм, який виявляється у 30% здорових жінок.
При порушенні балансу мікрофлори піхви на тлі зниження кількості лактобактерій в симбіозі з анаеробної флорою може призводити до розвитку бактеріального вагінозу.
Виявлення даного збудника методом ПЛР(Полімеразна ланцюгова реакція)-діагностики говорить тільки про наявність, але не відображає кількість мікроорганізмів.

Трихомоніаз (методом ПЛР) - обстеження, яке визначає чи є генетичний матеріал трихомонади в аналізованому зразку і, відповідно, чи хворий пацієнт на  трихомоніаз. Це одне з найбільш поширених венеричних захворювань, яким щорічно заражається не менше 160 мільйонів чоловік.
Трихомонаді для виживання потрібні специфічні умови, які існують в сечостатевих шляхах людини. Поза сечостатевими шляхами і без відповідних для неї умов, трихомонада гине протягом години, тому основний шлях передачі інфекції - статевий, хоча в окремих випадках можливе зараження і контактно-побутовим шляхом. Також бувають випадки інфікування дитини матір'ю під час вагітності або в пологах.
Паразита переносять як люди з симптомами хвороби, так і безсимптомні носії.
Під впливом трихомонади у них можливий розвиток цервіциту, уретриту і вагініту. Інфекція здатна ускладнити перебіг пологів, спровокувавши передчасні роди або недостатню вагу у плода. Трихомонада, погіршуючи захисні властивості слизової оболонки статевих піхви, сприяє зараженню іншими сечостатевими інфекціями.
У чоловіків можлива поява виділень з уретри і печіння при еякуляції або сечовипусканні. Ускладнення інфекції у вигляді простатиту, або запалень придатків яєчка не виключено, але також є рідкісним явищем.
Визначення генетичного матеріалу (ДНК) трихомонади швидкий і точний спосіб діагностики, чутливість та специфічність якого досягають 97%.

Трихомоніаз (методом ПЛР) - обстеження, яке визначає чи є генетичний матеріал трихомонади в аналізованому зразку і, відповідно, чи хворий пацієнт на  трихомоніаз. Це одне з найбільш поширених венеричних захворювань, яким щорічно заражається не менше 160 мільйонів чоловік.
Трихомонаді для виживання потрібні специфічні умови, які існують в сечостатевих шляхах людини. Поза сечостатевими шляхами і без відповідних для неї умов, трихомонада гине протягом години, тому основний шлях передачі інфекції - статевий, хоча в окремих випадках можливе зараження і контактно-побутовим шляхом. Також бувають випадки інфікування дитини матір'ю під час вагітності або в пологах.
Паразита переносять як люди з симптомами хвороби, так і безсимптомні носії.
Під впливом трихомонади у них можливий розвиток цервіциту, уретриту і вагініту. Інфекція здатна ускладнити перебіг пологів, спровокувавши передчасні роди або недостатню вагу у плода. Трихомонада, погіршуючи захисні властивості слизової оболонки статевих піхви, сприяє зараженню іншими сечостатевими інфекціями.
У чоловіків можлива поява виділень з уретри і печіння при еякуляції або сечовипусканні. Ускладнення інфекції у вигляді простатиту, або запалень придатків яєчка не виключено, але також є рідкісним явищем.
Визначення генетичного матеріалу (ДНК) трихомонади швидкий і точний спосіб діагностики, чутливість та специфічність якого досягають 97%.

Кандіда альбіканс є збудником урогенітального та орофарингеального кандидозу. У народі цю патологію іменують – молочниця. Найчастіше, саме захворювання розвивається у жінок. Але носіями однаково можуть бути як жінки, так і чоловіки. Кандідоз може мати різну клінічну картину, залежно від місця розмноження грибка в організмі людини.ПЛР-тест на кількісне визначення ДНК дріжджоподібних грибів Candida albicans (C. albicans, NAA (DNA, PCR) – це молекулярно-генетичне дослідження, що дозволяє виявити кількість збудників УГК у зібраному матеріалі. Найбільш інформативним є ПЛР зішкрібу з уретри та зібраної сечі.

Кандіда альбіканс є збудником урогенітального та орофарингеального кандидозу. У народі цю патологію іменують – молочниця. Найчастіше, саме захворювання розвивається у жінок. Але носіями однаково можуть бути як жінки, так і чоловіки. Кандідоз може мати різну клінічну картину, залежно від місця розмноження грибка в організмі людини. Якісне визначення грибкової ДНК методом ПЛР-С. albicans, NAA (DNA, PCR) – дозволяє швидко та точно визначити наявність Candida albicans у зразку біоматеріалу, що допомагає у діагностиці грибкових інфекцій. Метод має високу специфічність і дозволяє діагностувати патологію на ранніх етапах.

Лабораторний маркер сифілісу. Нетрепонемний скринінговий тест. Використовується для скринінгу та комплексної діагностики сифілісу, сучасний аналог реакції Вассермана (RW) з кардіоліпіновим антигеном.
Дослідження має високу чутливість і дозволяє виявити активну інфекцію. Застосування RPR-тесту рекомендовано наказами МОЗ України для первинного скринінгу та спостереження за перебігом лікування сифілісу. Антифосфоліпідні (антикардіоліпінові) антитіла, що виявляються у даному тесті, знаходять у 70-80% осіб з первинним сифілісом і майже у 100% пацієнтів з вторинним та раннім латентним сифілісом.
Деякі пацієнти на пізніх стадіях хвороби та пацієнти, які пройшли лікування, стають нереактивними за RPR-тестом. Тест не є специфічним. Тому іноді можливе виникнення хибно позитивних реакцій. Аналіз виконується з діагностичною (при підозрі на ранні, активні форми сифілісу) та профілактичною (для людей з груп ризику) метою.

Збудником сифілісу є Treponema pallidum – бактерія із сімейства спірохет. Основним шляхом передачі інфекції є статевий. Захворювання здатне мати гостру та хронічну форму перебігу, вражаючи при цьому різні органи та системи. За відсутності відповідної діагностики та лікування можливий розвиток тяжкого ураження ЦНС.
Сумарні антитіла IgM та IgG до Treponema pallidum або блідої трепонеми (Antibodies to T. pallidum, IgM/IgG або Total) включають оцінку як перших антитіл – IgM (через 2 тижні від початку захворювання), що виробляються у відповідь на появу в організмі антигенів, так і тих, що виробляються після них – IgG (через 3-4 тижні від початку захворювання). Дослідження допомагає у постановці діагнозу у період розвитку первинної клінічної картини. На 3-4 тижні від початку розвитку захворювання концентрації обох груп антитіл буде достатньо для їх визначення при проведенні аналізу. Це дозволить зробити ранню діагностику розвитку сифілісу.

Кандіда альбіканс є збудником урогенітального та орофарингеального кандидозу. У народі цю патологію іменують – молочниця. Найчастіше, саме захворювання розвивається у жінок. Але носіями однаково можуть бути як жінки, так і чоловіки. Кандідоз може мати різну клінічну картину, залежно від місця розмноження грибка в організмі людини. Якісне визначення грибкової ДНК методом ПЛР-С. albicans, NAA (DNA, PCR) – дозволяє швидко та точно визначити наявність Candida albicans у зразку біоматеріалу, що допомагає у діагностиці грибкових інфекцій. Метод має високу специфічність і дозволяє діагностувати патологію на ранніх етапах.

Збудником сифілісу є Treponema pallidum – бактерія із сімейства спірохет. Основним шляхом передачі інфекції є статевий. Захворювання здатне мати гостру та хронічну форму перебігу, вражаючи при цьому різні органи та системи. За відсутності відповідної діагностики та лікування можливий розвиток тяжкого ураження ЦНС.
Антитіла IgG до Treponema pallidum або блідої трепонеми (Antibodies to T. pallidum, IgM/IgG або Total) виробляються у відповідь на появу в організмі антигенів через 3-4 тижні від початку захворювання.
Визначення антитіл IgG до Treponema pallidum -- лабораторний маркер сифілісу, який дозволяє виявити антитіла класу IgG до окремих білків (антигенів) збуднику сифілісу (Treponema pallidum).
За результатами аналізу можна виключити можливі хибно позитивні реакції скринінгових тестів (за рахунок високої специфічності), визначитись з остаточним діагнозом у складних, нетипових випадках. Результат аналізу може бути позитивним на всіх стадіях

Кандіда альбіканс є збудником урогенітального та орофарингеального кандидозу. У народі цю патологію іменують – молочниця. Найчастіше, саме захворювання розвивається у жінок. Але носіями однаково можуть бути як жінки, так і чоловіки. Кандідоз може мати різну клінічну картину, залежно від місця розмноження грибка в організмі людини.ПЛР-тест на кількісне визначення ДНК дріжджоподібних грибів Candida albicans (C. albicans, NAA (DNA, PCR) – це молекулярно-генетичне дослідження, що дозволяє виявити кількість збудників УГК у зібраному матеріалі. Найбільш інформативним є ПЛР зішкрібу з уретри та зібраної сечі.

Кандіда альбіканс є збудником урогенітального та орофарингеального кандидозу. У народі цю патологію іменують – молочниця. Найчастіше, саме захворювання розвивається у жінок. Але носіями однаково можуть бути як жінки, так і чоловіки. Кандідоз може мати різну клінічну картину, залежно від місця розмноження грибка в організмі людини. Якісне визначення грибкової ДНК методом ПЛР-С. albicans, NAA (DNA, PCR) – дозволяє швидко та точно визначити наявність Candida albicans у зразку біоматеріалу, що допомагає у діагностиці грибкових інфекцій. Метод має високу специфічність і дозволяє діагностувати патологію на ранніх етапах.

Гонокок (Neisseria gonorrhoeae) - це грамнегативна бактерія, що відноситься до диплококів і викликає одне з найпоширеніших венеричних захворювань - гонорею.

Викликає запалення слизової сечостатевих органі, кон'юнктиви, носоглотки, прямої кишки, можлива генералізація процесу.

Гонорея поширюється статевим шляхом. Більшість пацієнтів (близько 80%), які заразилися гонореєю, – сексуально активні люди віком від 16 до 30 років. Найчастіше це відбувається внаслідок незахищених сексуальних контактів з інфікованим партнером, проте іноді гонорея передається побутовим шляхом (через предмети особистої гігієни: рушники, губки та інше), а також вертикальним шляхом – під час пологів від інфікованої матері дитині.

Клінічні прояви захворювання у чоловіків та жінок різняться. У жінок найчастіше це безсимптомні форми інфекції, і виражена симптоматика утворюється лише в період розвитку ускладнень. У жінок проявляється як уретрит, бартолініт, ендоцервіцит, ендометрит, сальпінгіт та пельвіоперитоніт. Симптоми хронічної гонореї у жінок можуть бути мінімальними, захворювання важко діагностується. У зв'язку з цим нерідко збудник у них виявляється випадково, наприклад, при профілактичному обстеженні.

У чоловіків гонорея зазвичай проявляється через 3-4 дні після зараження виділеннями з уретри, різким болем при сечовипусканні, набряклістю та гіперемією в області зовнішнього отвору уретри. У чоловіків збудник гонореї є причиною уретритів, стриктури уретри, епідидиміту, простатиту, орхіту та інших захворювань яєчок та його придатків. При хронізації інфекції виділення можуть бути дуже мізерними.

Кількісне визначення ДНК гонококової інфекції (гонореї) – Neisseria gonorrhoeae (NG), DNA – основний маркер визначення розвитку гонококової інфекції. Аналіз має найбільшу чутливість, тому допомагає у діагностиці захворювання навіть на ранніх стадіях його розвитку.

Правець (Clostridium tetani, C. tetani) – це гостре інфекційне захворювання з ураженням центральної нервової системи, обумовлене дією нейротоксину Тетаноспазміну, який виробляється анаеробним мікроорганізмом Clostridium tetani.
У відповідь на інфікування збудником правця (Clostridium tetani, C. tetani) або на вакцинацію правцевим анатоксином імунною системою виробляються антитоксичні білки-імуноглобуліни які забезпечують імунну відповідь. Yа 4-5 добу починають підвищуватися антитіла IgG. Захист від захворювання дає активна або пасивна імунізація. Специфічна вакцинація проводиться всім дітям за календарем щеплень (зазвичай в комплексі з вакцинацією проти дифтерії та кашлюку (АКДП). Екстрена профілактика - за показаннями. Вакцина проти правця містить правцевий анатоксин (токсоід) - модифікований правцевий токсин, який викликає утворення захисних антитіл. Люди, що одужали після правця, не мають природного імунітету і можуть бути знову інфіковані. Тому їм необхідна імунізація. Однак варто зазначити, що лабораторні методи дослідження мають лише допоміжне значення, оскільки в більшості випадків діагноз "правець" ґрунтується на характерній для цього захворювання клінічній картині. 
IgG - показник "напруженості імунітету" до Clostridium tetani, або на вакцинацію правцевим анатоксином.

Тиреотропий гормон (ТТГ) виробляється передньою долею гіпофіза (аденогіпофізом). Головне призначення гормону — контролювати ріст, поділ і кровопостачання клітин щитоподібної залози, підтримувати в організмі сталий рівень тиреоїдних гормонів, що регулюють процеси утворення енергії. Якщо їх у крові бракує, синтез тиреотропіну активізується. І навпаки.

Концентрація ТТГ протягом доби змінюється. Найвищий показник спостерігається з 02:00 до 06:00, а найнижчий — о 17:00–18:00. Нормальний ритм синтезу порушується в тих людей, які не сплять уночі.

Разом із тиреоїдними гормонами тиреотропін впливає на роботу травної, нервової, репродуктивної систем, на процеси кровообігу й кровотворення. Підтримання стабільного рівня цих біологічно активних речовин вкрай важливе для діяльності більшості органів.

Тироксин - гормон щитоподібної залози. Вільний тироксин складає 0,03-0,05% від загального Т4 і є біологічно активною фракцією. Він більш показовий для діагностики гіпер- або гіпофункції щитоподібної залози у порівнянні із загальним Т4. Є попередником Т3. Концентрація вільного тироксину, зазвичай, залишається в межах норми при важких нетиреоїдних захворюваннях (концентрація загального тироксину в таких ситуаціях може бути зниженою). Рівень вільного Т4 не залежить від вмісту тироксинзв'язувального глобуліну (ТЗГ), що дозволяє застосовувати його в якості надійного діагностичного параметру при станах, які супроводжуються змінами концентрації ТЗГ: вагітність, прийом пероральних контрацептивів, естрогенів або андрогенів; спадково обумовлена або набута зміна концентрації ТЗГ.

Трийодтиронін вільний – це частина загального трийодтироніну, яка не зв’язана з білками. Він виробляється клітинами щитовидної залози в невеликій кількості, а більша його частина утворюється з тироксину в печінці та нирках.

В крові вільний трийодтиронін циркулює в набагато меншій кількості ніж тироксин, але є біологічно більш ефективним (виконує всі основні функції гормонів щитовидної залози).

Вільний трийодтиронін регулює швидкість використання тканинами кисню, стимулює синтез білку, збільшує швидкість розщеплення холестерину і виведення його з жовчю, підвищує рівень глюкози в крові, посилює дію інсуліну, сприяє росту кісток, стимулює роботу кишківнику та синтез статевих гормонів.

Тиреоїдна пероксидаза (ТПО) являє собою глікозильований гем-протеїн, розташований в апікальній мембрані тироцита, що каталізує окиснення йодиду та подальше його включення в молекулу тиреоглобуліну - білка, що бере участь у синтезі тироксину та трийодтироніну. ТПО є основним антигеном щитоподібної залози на який спрямована імунна відповідь, коли порушується толерантність до щитоподібної залози (ЩЗ).

Антитіла до тиреоїдної пероксидази утворюються при аутоімунному захворюванні ЩЗ, коли організм помилково ідентифікує клітини щитоподібної залози як чужорідні. Це призводить до хронічного запалення, пошкодження її тканини та порушення функцій.

Тест на антитіла до тиреоглобуліну використовується для виявлення підвищеного рівня антитіл, що може бути ознакою аутоімунного захворювання щитоподібної залози. Тиреоглобулін - це білок, який є одним з ключових компонентів, необхідних для виробництва гормонів щитоподібної залози. Антитіла - це білки, які виробляє імунна система для боротьби з бактеріями, вірусами та токсинами. Якщо імунна система помилково вважає щитоподібну залозу за загрозу, вона може виробляти антитіла до тиреоглобуліну, який вважається антигеном. Такі антитіла можуть призвести до руйнування тканин щитовидної залози та порушити її функціонування. Аналіз на антитіла до тиреоглобуліну використовують в основному для діагностики аутоімунних захворювань щитоподібної залози.

трийодтиронін (Т3) - гормон щитовидної залози, біологічна активність якого в 3-5 разів перевищує активність тироксину (Т4). Деяка кількість трийодтироніну синтезується в щитовидній залозі, проте в основному він утворюється при дейодировании тироксину поза нею. Велика частина циркулюючого в крові трийодтироніну пов'язана з білками плазми, зокрема з тироксинзв'язуючим глобуліном, тироксин-зв'язуючим преальбуміном і альбуміном. Частка, що залишилася (менше 1 %) трийодтироніну є біологічно активною (вільною) фракцією.

трийодтиронін регулює швидкість споживання тканинами кисню, стимулює синтез білка, глюконеогенез і глікогеноліз (що призводить до підвищення концентрації глюкози в крові), ліполіз, моторну функцію кишечника, підсилює катаболізм і виведення з жовчю холестерину, сприяє синтезу вітаміну А і всмоктуванню в кишечнику вітаміну B12, росту кісток, виробництва статевих гормонів. Дітям цей гормон необхідний для росту і розвитку центральної нервової системи.

щитовидна залоза важлива для всього організму, так як вона нормалізує обмінні процеси і підтримує в нормі енергетичний обмін. При збої функцій порушується вироблення гормонів, що тягне за собою небажані наслідки.

Тироксин (Т4) відноситься до двох визначальних гормонів щитовидної залози. Він відповідає за підтримку обмінних процесів на фізичному та енергетичному рівні. Т4 заг включає 2 показника не пов'язаної і пов'язаної з альбумінами плазми крові.

даний аналіз-один з найбільш важливих етапів при діагностуванні захворювань щитовидної залози, що виробляє тироксину до 90% загального обсягу гормонів. Для уточнення діагнозу його часто призначають разом з іншими дослідженнями.

Тиреоглобулін - це білкова сполука, прогормон, з якого в щитоподібній залозі синтезуються гормони Т3 (трийодтиронін) і Т4 (тироксин). Виробляється тиреоглобулін щитоподібною залозою, запасається в її фолікулах, процес його переробки в гормони так само відбувається в залозі.

Виробляється тиреоглобулін не тільки нормальними клітинами залози, але і клітинами злоякісних новоутворень цього органа, що дозволяє застосовувати аналіз крові на тиреоглобулін в діагностиці раку щитоподібної залози, а також для контролю ефективності його лікування.

Характерною рисою високодиференційованого раку щитоподібної залози є високі шанси на успішне лікування, за умови своєчасної діагностики хвороби і постійного спостереження в післяопераційний період. 85% пацієнтів вдається повністю позбутися від раку, у 15% можливі рецидиви, але лише 5% рецидивів мають прогресуючий і затяжний характер.

Антитіла до рецептора ТТГ - це аутоантитіла, які виробляються самим організмом до рецепторів тиреотропного гормону, що локалізовані на мембрані тиреоцитів. Ці рецептори специфічно зв’язують тиреотропний гормон гіпофізу і забезпечують реалізацію його біологічної дії. Дані рецептори розташовані на епітеліальних клітинах щитоподібної залози. Їхнє основне завдання полягає у зв’язуванні тиреотропного гормону і виконанні його біологічної дії. При порушенні роботи імунної системи, з метою захисту організму, починають вироблятися антитіла до рецепторів тиреотропіну, внаслідок чого блокується синтез ТТГ, що в свою чергу призводить до підвищення рівня Т3 та Т4.

Паратгормон - гормон паращитовидних залоз.

Функції паратгормону в організмі людини:

Регулює обмін кальцію та фосфору в організмі, впливає на кісткову тканину, нирки і ШКТ. Діючи на ці тканини, гормон підвищує концентрацію Са2+ та знижує вміст неорганічних фосфатів у крові.
Збільшує в нирках канальцеву реабсорбцію кальцію і магнію та різко гальмує реабсорбцію фосфатів, посилюючи їх екскрецію із сечею; крім того, він підвищує екскрецію іонів калію, натрію та гідрокарбонатів.
Вплив паратгормону на кісткову тканину проявляється у підвищенні вивільнення з кісткового матриксу іонів кальцію, фосфатів, протеогліканів, а також гідроксипроліну - найважливішого компоненту колагену кісткового матриксу.
У кишечнику паратгормон посилює транспорт через слизову оболонку та надходження у кров Са2+ і фосфатів.

Пакет № 3.1.1 (ТТГ, Т-3 вільний , Т-4 вільний) - основні гормони, що відповідають за роботу щитовидної залози та регулюють метаболізм в організмі. Рівень цих гормонів у крові дозволяє виявити порушення функції щитовидної залози, такі як гіпотиреоз, гіпертіреоз, аутоімунні захворювання та інші патології. Тиреотропний гормон (ТТГ) - гормон, який виробляється гіпофізом, який регулює роботу щитовидної залози; Трійодтиронін (Т-3) - гормон, що відповідає за прискорення обміну речовин в клітинах та тканинах організму; Тироксин (Т-4) - гормон, необхідний для нормального функціонування метаболізму, росту та розвитку організму. Аналіз може призначатися у наступних випадках: Підозра на гіпотиреоз або гіпертиреоз; Контроль стану пацієнта з вже встановленим діагнозом захворювання щитовидної залози; Вивчення ефективності лікування гормональних порушень; Підготовка до операції на щитовидній залозі; Відстеження перебігу вагітності у жінок з порушеннями функції щитовидної залози.”,”Здавати натще (6-8 годин між прийомами їжи), бажано вранці. Не вживати жирну їжу та алкоголь. Можна пити негазовану воду. Обговорити з лікарем прийом будь-яких ліків або добавок. Виключити фізичні та емоційні навантаження за добу до дослідження. За годину не палити. При контролі динаміки показника рекомендується здавати кров на дослідження у однаковий час доби. Для дітей до 1 року - бажано дотриматись максимально можливого проміжку між годуваннями, або безпосередньо перед наступним годуванням.”

Пакет № 3.1.2 (ТТГ, АтТПО, АтТГ) дозволяє фахівцям діагностувати відхилення в роботі щитовидної залози на найранішій стадії, що допоможе вчасно розпочати лікування та уникнути розвитку ускладнень. Рекомендується здавати цей комплексний аналіз при підозрі на захворювання щитовидної залози або при плануванні вагітності. Тиреотропний гормон (ТТГ): Дозволяє оцінити функцію гіпофізу та щитовидної залози, виявити гіпотиреоз або гіпертиреоз; Тиреотропний гормон (ТТГ): Дозволяє оцінити функцію гіпофізу та щитовидної залози, виявити гіпотиреоз або гіпертиреоз; Антитіла до тиреопероксидази (АтТПО): Досліджуються для виявлення аутоімунних захворювань щитовидної залози, таких як хронічний тиреоїдит; Антитіла до тиреоглобуліну (АтТГ): Допомагають діагностикувати та оцінити патології щитовидної залози, пов'язані з імунними порушеннями. Показання до сдачі аналізу: Підозра на гіпотиреоз або гіпертиреоз; Хронічний тиреоїдит; Гравідарний тиреоїдит; Дифузний токсичний зоб; Планування вагітності; Контроль за лікуванням захворювань щитоподібної залози.”,”Здавати натще (6-8 годин між прийомами їжи), бажано вранці. Не вживати жирну їжу та алкоголь. Можна пити негазовану воду. Обговорити з лікарем прийом будь-яких ліків або добавок. Виключити фізичні та емоційні навантаження за добу до дослідження. За годину не палити. При контролі динаміки показника рекомендується здавати кров на дослідження у однаковий час доби. Для дітей до 1 року - бажано дотриматись максимально можливого проміжку між годуваннями, або безпосередньо перед наступним годуванням.”

Пакет № 3.1.3(ТТГ,Т-4 вільний., АтТПО) - це комплексне лабораторне дослідження, що включає в себе тестування трьох основних показників, які у сукупності дозволяють лікарю отримати більш повне уявлення про стан щитовидної залози, виявити порушення і своєчасно почати необхідне лікування при виявленні патологій. ТТГ (тиреотропний гормон): гормон, який виробляється гіпофізом і регулює функцію щитоподібної залози. Т-4 вільний (трійодтиронін): гормон, який синтезується щитовидною залозою, відповідальний за обмін речовин в організмі. АтТПО (антитіла до тиреопероксидази): антитіла, вироблені імунною системою, спрямовані проти тиреопероксидази, ферменту, який бере участь у утворенні гормонів щитоподібної залози. Аналізи пакету № 3.1.3 зазвичай рекомендуються у наступних випадках: При підозрі на порушення функцій щитоподібної залози, такі як гіпотиреоз або гіпертиреоз. Для контролю стану щитовидної залози у пацієнтів, вже на лікуванні або виявлених з симптомами дисфункції щитовидної залози. При виявленні аутоімунних захворювань для визначення наявності антитіл до тиреопероксидази. У випадку планування вагітності або під час вагітності для контролю функції щитовидної залози як у майбутньої матері, так і у плоду. “,”Здавати натще (6-8 годин між прийомами їжи), бажано вранці. Не вживати жирну їжу та алкоголь. Можна пити негазовану воду. Обговорити з лікарем прийом будь-яких ліків або добавок. Виключити фізичні та емоційні навантаження за добу до дослідження. За годину не палити. При контролі динаміки показника рекомендується здавати кров на дослідження у однаковий час доби. Для дітей до 1 року - бажано дотриматись максимально можливого проміжку між годуваннями, або безпосередньо перед наступним годуванням.”

Пакет № 3.1.4 (ТТГ,Т-4 вільний, АтТГ, Т-3 вільний) - це комплексний лабораторний аналіз, призначений для оцінки функції щитоподібної залози.Ці показники в сукупності дозволяють лікарям оцінити роботу щитовидної залози, виявити можливі порушення та здійснити необхідне лікування. Тиреотропний гормон (ТТГ) - гормон гіпофіза, що контролює роботу щитовидної залози. Вільний тироксин (Т-4) - гормон, синтезований щитовидною залозою, який впливає на обмін речовин. Вільний трийодтиронін (Т-3) - ще один важливий гормон, який бере участь у регуляції обміну речовин в організмі. Антитіла до тиреопероксидази (АтТГ) - показник наявності антитіл, які свідчать про аутоімунні процеси в щитовидній залозі. Часті показання для проведення аналізу: Підозра на гіпотиреоз або гіпертиреоз. Дифузний токсичний зоб (Базедова хвороба). Аутоімунні захворювання щитовидної залози. Планування вагітності при наявності захворювань щитовидної залози.”,”Здавати натще (6-8 годин між прийомами їжи), бажано вранці. Не вживати жирну їжу та алкоголь. Можна пити негазовану воду. Обговорити з лікарем прийом будь-яких ліків або добавок. Виключити фізичні та емоційні навантаження за добу до дослідження. За годину не палити. При контролі динаміки показника рекомендується здавати кров на дослідження у однаковий час доби. Для дітей до 1 року - бажано дотриматись максимально можливого проміжку між годуваннями, або безпосередньо перед наступним годуванням.”

Пакет № 3.1.5 (ТТГ, Т-4 вільний, АтТГ, кальцитонін) є комплексним дослідженням, показники якого дозволяють провести повну оцінку функції щитоподібної залози і виявити різні патології, пов'язані з її роботою. Тиреотропний гормон (ТТГ): гормон, виділяється гіпофізом, який контролює роботу щитовидної залози. Вільний тироксин (Т-4 вільний): основний гормон, виділяється щитовидною залозою, який впливає на обмін речовин. Антитіла до тиреопероксидази (АтТГ): антитіла, які виробляються імунною системою, які можуть атакувати тканини щитовидної залози. Кальцитонін: гормон, який бере участь у регуляції рівня кальцію в організмі та може вказувати на наявність пухлин щитовидної залози. Часті показання для проведення аналізу: Підозра на гіпертіреоз (підвищена активність щитовидної залози). Підозра на гіпотіреоз (знижена активність щитовидної залози). Діагностика аутоімунних захворювань щитовидної залози (наприклад, хвороба Хашимото). Контроль за лікуванням захворювань щитовидної залози. Виявлення пухлин щитовидної залози та рання діагностика раку щитовидної залози.”,”Здавати натще (6-8 годин між прийомами їжи), бажано вранці. Не вживати жирну їжу та алкоголь. Можна пити негазовану воду. Обговорити з лікарем прийом будь-яких ліків або добавок. Виключити фізичні та емоційні навантаження за добу до дослідження. За годину не палити. При контролі динаміки показника рекомендується здавати кров на дослідження у однаковий час доби. Для дітей до 1 року - бажано дотриматись максимально можливого проміжку між годуваннями, або безпосередньо перед наступним годуванням.”

Пакет № 3.1.6 (паратгормон, кальцій, фосфор) – це комплексне лабораторне дослідження, яке дозволяє отримати інформацію про стан обміну мінералів у організмі, що є важливим для оцінки здоров’я кісткової тканини та правильного функціонування організму в цілому.
Паратгормон – це гормон, що виділяється паращитовидною залозою, який регулює рівень кальцію та фосфору в крові.
Загальний кальцій – це важливий мінерал, необхідний для здоров’я кісток, м’язів та нервової системи.
Фосфор – ще один ключовий мінерал, що бере участь у обміні речовин, регуляції кислотно-лужного балансу та будівництві кісток
Часті показання для проведення аналізу:
Для оцінки кісткового метаболізму та роботи паращитоподібної залози.
При підозрі на захворювання кісткової тканини, такі як остеопороз або гіперпаратиреоз.
При необхідності контролю ефективності лікування захворювань, пов’язаних з порушеннями обміну кістковою тканиною.
Під час проведення комплексної діагностики ендокринних та метаболічних порушень.

Це один із гормонів, який синтезується в гіпофізі. Його призначення:
• Забезпечення розвитку молочних залоз у дівчаток під час статевого дозрівання
• Стимуляція розвитку грудей у вагітних та підготовка їх до лактації
• Регуляція обмінних процесів у навколоплідних водах
• Перешкоджання настанню овуляції у післяпологовий період й унеможливлення нової вагітності, доки триває лактація
• Забезпечення дозрівання молозива й перетворення його на молоко
• Регуляція менструального циклу шляхом впливу на секреторну активність жовтого тіла й синтез прогестерону
• Участь у забезпеченні нормального функціонування нирок, ліпідного обміну, роботи імунітету
• Вплив на появу збудження та оргазм під час статевого акту
Цей гормон у чоловіків та невагітних жінок наявний в мізерній кількості. Концентрація його зростає під час нічного сну, а пікове значення спостерігається зазвичай уранці.
Надмірне зростання рівня PRL у невагітних жінок може стати вирішальною перешкодою для зачаття.

Макропролактин – лабораторний тест, що застосовується для діагностики макропролактинемії, однієї з форм гіперпролактинемії (підвищеного рівня пролактину в крові), для якої характерний безсимптомний або слабко виражений перебіг.

Пролактин є гормоном, який забезпечує процес лактації - вироблення молока для грудного вигодовування. Період годування груддю і попередня вагітність – єдино можливі стани організму, коли стійко підвищена концентрація пролактину є нормою. Зростання рівня гормону в інших випадках викликає розвиток гіперпролактинемії.

У жінок цей стан може проявлятися спонтанним виділенням молока (галактореєю), і відсутністю менструацій, можливі порушення зору та головний біль. У чоловіків надлишок пролактину може спричинити розвиток гінекомастії (збільшення грудей), ослаблення ерекції та статевого потягу. У представників обох статей можуть бути проблеми із зачаттям дітей (безпліддя).

Стероїдний гормон, синтезується клітинами жовтого тіла яєчника в другій фазі циклу під впливом ЛГ та в першому триместрі вагітності за підтримки ХГЛ, плацентою, меншою мірою утворюється в корі наднирників під впливом ЛГ.
В крові знаходится як у вільному, так і у зв'язаному з білками стані.
Основна частина прогестерона метаболізується в печінці і потрапляє в сечу у вигляді прегнандіола, сполук з глюкуроновою кислотою.
Якщо імплантація не відбувається, жовте тіло деградує і рівень циркулюючого прогестерону зменшується.
При настанні вагітності до кінця першого триместра прогестерон починає синтезуватися плацентою, його концентрація продовжує зростати.
Прогестерон викликає зміни в ендометрії, що готують останній до імплантації заплідненої яйцеклітини. Прогестерон сприяє збереженню вагітності протягом всього її терміну шляхом пригнічення активності гладких м'язів матки, підтримки тонусу шийки матки, блокування розвитку фолікулів у яєчниках, забезпечення сприятливих для розвитку вагітності імунологічних змін у матковоплацентарному просторі тощо.
Прогестерон стимулює розвиток кінцевих секреторних відділів у молочних залозах.
Прогестерон - маркер порушень функції гіпоталамо-гіпофізарно-яєчникової системи, метаболізму стероїдних гормонів, прогресування вагітності

Естрадіол - це жіночий статевий гормон, що відноситься до групи естрогенів і є найбільш активним з них. Виробляється естрадіол з чоловічого статевого гормону тестостерону у жінок в корі надниркових залоз, в фолікулах яєчників (бульбашках, в яких дозріває яйцеклітина) і плаценті, у чоловіків - у насінних бульбашках, корі надниркових залоз і тканинах організму.

У період вагітності рівень естрадіолу в крові поступово наростає і до пологів стає максимальним, після пологів він через кілька днів знижується до нормальних цифр. З віком у жінок спостерігається зниження концентрації естрадіолу в крові, а після настання менопаузи вона стає дуже низькою.
Естрадіол бере участь у формуванні тіла за жіночим типом (у тому числі забезпечує формування підшкірної жирової клітковини за жіночим типом), розвитку вторинних статевих ознак жінки, регулює менструальний цикл (головним чином, в першій його половині) та особливості статевої поведінки і статевого потягу жінки.

Під дією цього гормону і гормонів гіпофіза в яєчниках дозріває яйцеклітина. Під час вагітності під впливом естрадіолу матка збільшується в об'ємі, в ній зростає кількість кровоносних судинах і підвищується кровотік. Естрадіол сприяє активізації обмінних процесів в кістковій тканині, під його впливом кістки ростуть у довжину.

Лютеїнізуючий гормон (LH, лютеотропін або ЛГ) – пептидний гормон, який у чоловіків активізує вироблення тестостерону, завдяки впливу на клітини сім'яників, а у жінок – прогестерону та естрогену, впливаючи на жовте тіло та тканини яєчників. Після формування в гіпофізі він потрапляє в кров та спрямовується в статеві залози, в котрих бере участь у регуляції статевих гормонів.
У періоді ембріонального розвитку та до пубертату в чоловічому та жіночому організмі вироблення ЛГ постійне та завжди на низькому рівні. З початком пубертатного періоду кількість гормону в крові поступово зростає та наближається до значень у дорослих.
У нормі в середині менструального циклу у жінок виробляється максимальна кількість ЛГ, що супроводжується настанням овуляції – вивільненням яйцеклітини, що дозріла. За кілька днів до цього рівень лютеотропіну починає поступово підвищуватися. А після овуляції він падає та починається лютеїнова фаза циклу, яка супроводжується формуванням жовтого тіла, де секретується прогестерон. Концентрація ЛГ також зменшується в період вагітності та підвищується з настанням менопаузи.
У чоловіків рецептори ЛГ знаходяться на клітинах Лейдіга. Завдяки їх участі у секреції тестостерону провокується дозрівання сперматозоїдів. При цьому сам тестостерон регулює повторний синтез лютеїнізуючого гормону. Тому до 60 років, коли кількість чоловічих статевих гормонів поступово знижується, кількість ЛГ починає різко підвищуватися.

Фолікулостимулюючий гормон – гормон передньої долі гіпофізу, який регулює розвиток фолікулів у жінок та сперматогенез у чоловіків.Один із головних тестів, який допомагає виявити патологію репродуктивної системи чоловіків та жінок.
У дітей, до початку статевого дозрівання, рівень цього гормону низький. В пубертатний період синтез його значно зростає, стимулюючи вироблення інших статевих гормонів.
У жінок ФГС сприяє утворенню фолікулів та їх дозріванню (на початку менструального циклу). Пік його вироблення, разом із піком лютеінізуючого гормону, стимулює вихід яйцеклітини (овуляція). Далі ФГС посилює вивільнення естрадіолу з фолікулів, який, за механізмом зворотнього зв’язку, зменшує його кількість (лютеінова фаза). Під час менструації кількість естрадіолу знижується і ФГС знову починає поступово зростати.
Під час менопаузи кількість ФСГ у жінок зростає, за рахунок відсутності вироблення естрадіолу фолікулами яєчників, який би знижував його кількість.
У чоловіків ФГС впливає на розвиток сім’яних канальців, підвищує концентрацію тестостерону, стимулює утворення та дозрівання сперми в яєчках.

Тестостерон є андрогенним гормоном, який виробляється в яєчках, корі наднирників, частково – в жіночих яєчниках. За його синтез відповідає інший гормон – лютеїнізуючий.Близько 98 % тестостерону пов’язано з транспортними білками — глобуліном, альбуміном. Лише 2 % гормону мають біологічно активну форму, вважаються вільними, тобто незалежними від транспортних білків. Ця кількість самостійно проникає в клітини, зв’язується з рецепторами.
Тоді що таке тестостерон загальний? Це сукупність зв’язаного з білком і вільного гормону.
Тестостерон у чоловіків контролює процес формування статевої системи, вторинних статевих ознак, забезпечує сперматогенез, нарощування м’язової маси. У жіночому організмі він є основою для синтезу естрогенів, регулює виникнення статевого потягу, а також білково-ліпідний обмін.

Вільний тестостерон – це біологічно активна форма тестостерону. Тестостерон, потрапляючи в периферичну кров, зв'язується з білками крові - альбумінами та сексзв'язуючим глобуліном. Вільна фракція залишається циркулювати та проявляти біологічну дію. Основними функціями тестостерону є контроль над правильним розвитком чоловічих статевих органів, збільшення обсягу скелетних м'язів, стимуляція сперматогенезу, зростання волосся на шкірних покривах в області обличчя, пахвових ділянок. Секреція гормону змінюється із віком – наростає до 30 років, а після 50 починає знижуватися.
Призначається для встановлення причин зниження потенції у чоловіків, безпліддя, порушень менструального циклу – у жінок; з метою додаткової оцінки андрогенного статусу ( у комплексі з загальним тестостероном).

Глобулін, зв'язуючий статеві гормони - білок, який зв'язує та транспортує статеві гормони (тестостерон та естрадіол). ГЗСГ синтезується в печінці. Статеві гормони, які зв'язані з цим білком, позбавлені активності, вони накопичуються в тканинах організму та циркулюють в кров'яному руслі. Це своєрідний запас гормонів, які при необхідності вивільняються та набувають активності. Рівень ГЗСГ у жінок не залежить від фази менструального циклу. Під час вагітності спостерігають різке підвищення концентрації в третьому триместрі, нормалізація якого спостерігається через 1-3 місяці після пологів.

Андростедіон - стероїдний гормон, попередник тестостерону та естрону. У жінок продукується в яєчниках та надниркових залозах.
У чоловіків виділяється в яєчках, але в кров надходить у невеликих кількостях. Концентрація речовини помітно підвищується під час статевого дозрівання. Максимальна концентрація в плазмі відзначається в ранковий час. У жінок вміст речовини у крові залежить від фази менструального циклу. Після настання менопаузи рівень елемента поступово знижується.
Концентрація визначуваної речовини підвищується при гірсутизмі та при появі ознак вірилізації. Причиною надмірних концентрацій елемента є різні дисфункції яєчників та надниркових залоз.

Дигідротестостерон є біологічно активним метаболітом тестостерону. У чоловіків його продукують яєчка і меншою мірою надниркові залози, у жінок, навпаки, переважно надниркові залози і незначно яєчники. Виробляється із тестостерону в організмі за допомогою ферменту 5-альфа-DHT-редуктази.
DHT відіграє важливу роль у розвитку чоловічих статевих органів та вторинних статевих ознак, таких як зростання волосся на обличчі та тілі, збільшення м'язової маси та сили, грубий голос. Однак надмірна кількість DHT може призводити до проблем, таких як облисіння, гіпертрофія простати (DHT застосовується для контролю лікування гіперплазії простати інгібіторами 5-альфа-редуктази) та акне.

Антимюллерів гормон (АМГ) – це гормон, який виробляється фолікулами яєчника та показує репродуктивний потенціал жінки.

АМГ– є точним маркером оваріального резерву жінки, а також найважливішим показником старіння жіночої репродуктивної системи. Саме його рівень показує оваріальний резерв - це, умовно, показник "запасу" яйцеклітин для подальшого успішного зачаття та настання вагітності.

Антимюллерів гормон використовується як потенційний маркер «старіння» яєчників. Він секретується дрібними антральними фолікулами та корелює із загальною кількістю антральних фолікулів яєчників. Тобто що більше фолікулів, то вище значення АМГ, що менше – тим нижче показник АМГ.

Пакет № 3.2.1(пролактин, ЛГ, ФСГ, естрадіол) Контроль першої фази МЦ преовуляторного періоду є комплексним аналізом гормонів, необхідних для контролю першої фази менструального циклу - преовуляторного періоду. У цей період відбувається підготовка жіночого організму до овуляції, коли фолікули дозрівають і виділяють гормони, необхідні для успішного зачаття. Пролактин - гормон, що виділяється гіпофізом, який відіграє важливу роль у овуляції та підготовці жіночого організму до зачаття; Лютеїнізуючий гормон (ЛГ) - регулює функцію яєчників та відіграє ключову роль в овуляції; Фолікулостимулюючий гормон (ФСГ) - стимулює дозрівання фолікулів в яєчниках у жінок; Естрадіол - жіночий статевий гормон, який впливає на розвиток репродуктивних органів та циклічні зміни в тілі жінки. Аналіз рекомендується проводити у наступних випадках: При підозрі на порушення циклу менструальної функції; При спробах зачаття при відсутності вагітності протягом тривалого часу; При виявленні симптомів ендокринних або гінекологічних захворювань; При контролі лікування гормональними препаратами; При необхідності оцінки репродуктивного здоров'я жінки.”,”Здавати натще через 6-8 годин голодовування, бажано вранці. Можна пити негазовану воду. Не вживати алкоголь. Оптимальний час доби та оптимальні дні для здачі аналізу визначаються лікарем. Обговорити з лікарем прийом будь-яких ліків або добавок. Виключити фізичні та емоційні навантаження за 2 доби до дослідження. За годину не палити. Для дітей до 1 року - бажано дотриматись максимально можливого проміжку між годуваннями, або безпосередньо перед наступним годуванням.”

Пакет № 3.2.2 (пролактин, ЛГ, ФСГ, прогестерон) Контроль другої фази МЦ - це комплексний аналіз гормонів, який необхідний для контролю за станом другої фази менструального циклу у жінок. До складу цього пакета входять такі важливі показники, як пролактин, ЛГ (лутеїнізуючий гормон), ФСГ (фолікулостимулюючий гормон) та прогестерон. Рівень пролактину в крові дозволяє оцінити роботу гіпофізу та виявити можливі відхилення, які можуть вплинути на функцію яєчників. ЛГ та ФСГ відповідають за регуляцію процесів овуляції та вироблення гормонів, необхідних для підготовки організму до зачаття. Прогестерон відіграє ключову роль у другій фазі циклу, підтримуючи вагітність у випадку зачаття. Дослідження рекомендується проводити у наступних випадках: При підозрі на порушення другої фази менструального циклу; При безплідді або проблемах із зачаттям; При виявленні симптомів гормонального дисбалансу, таких як нерегулярні місячні, болючі періоди та інші; У процесі планування вагітності або контролю над існуючою; При необхідності оцінити роботу гіпофізу та яєчників.”,”Здавати натще через 6-8 годин голодовування, бажано вранці. Можна пити негазовану воду. Не вживати алкоголь. Оптимальний час доби та оптимальні дні для здачі аналізу визначаються лікарем. Обговорити з лікарем прийом будь-яких ліків або добавок. Виключити фізичні та емоційні навантаження за 2 доби до дослідження. За годину не палити. Для дітей до 1 року - бажано дотриматись максимально можливого проміжку між годуваннями, або безпосередньо перед наступним годуванням.”

Пакет № 3.2.3 (пролактин, ЛГ, ФСГ, прогестерон, ДГЕА) Контроль другої фази МЦ-2 є комплексним лабораторним дослідженням, спрямованим на контроль другої фази менструального циклу у жінок. Дослідження дозволяє оцінити рівень гормонів в різні періоди другої фази менструального циклу, що дозволяє фахівцям діагностувати та коригувати різні порушення у роботі жіночої репродуктивної системи. Пролактин - це гормон, який грає важливу роль у регуляції менструального циклу. ЛГ та ФСГ є необхідними для стимуляції овуляції та підтримання жіночого репродуктивного здоров'я. Прогестерон є основним гормоном у другій фазі циклу, відповідаючи за підготовку організму до можливого зачаття. ДГЕА є попередником андрогенів та кортикостероїдів. Аналіз рекомендується у таких випадках: - Підозра на порушення менструального циклу. - При безплідді або проблемах з зачаттям. - Для контролю ефективності лікування гормональних порушень. - При виражених симптомах синдрому полікістозних яєчників.”,”Здавати натще через 6-8 годин голодовування, бажано вранці. Можна пити негазовану воду. Не вживати алкоголь. Оптимальний час доби та оптимальні дні для здачі аналізу визначаються лікарем. Обговорити з лікарем прийом будь-яких ліків або добавок. Виключити фізичні та емоційні навантаження за 2 доби до дослідження. За годину не палити. Для дітей до 1 року - бажано дотриматись максимально можливого проміжку між годуваннями, або безпосередньо перед наступним годуванням.”

Пакет № 3.2.5 “Чоловік після 40”(ліпідний спектр,ТТГ, ПСА загальний, ПСА вільний, тестостерон, глюкоза) є комплексним обстеженням для чоловіків старше 40 років, що дозволяє оцінити роботу організму та виявити можливі відхилення в функціонуванні органів та систем. Комплексне дослідження дозволяє оцінити загальний стан здоров’я чоловіка та вчасно виявити можливі патології.
Ліпідний спектр включає вимірювання рівня холестерину, ліпопротеїнів високої та низької щільності, тригліцеридів та інших показників, що дозволяє оцінити ризик виникнення серцево-судинних захворювань.
Аналізи на тестостерон та ПСА допомагають виявити зміни в функціонуванні простати та гормональний дисбаланс. Вимірювання рівня глюкози в крові дозволяє контролювати стан обміну речовин та виявляти ранні ознаки діабету.
Основні показники для проведення пакету № 3.2.5:
Попередні захворювання серцево-судинної системи
Порушення обміну речовин
Підозра на порушення роботи щитовидної залози
Патології передміхурової залози
Фактори ризику, пов’язані з віком
Сімейна історія серцево-судинних захворювань
Симптоми, які вимагають контролю гормонального фону та рівня глюкози в крові

В організмі 98% тестостерону називають загальним, тому що він пов'язаний спеціальними транспортними білками. Приблизно 60% загального тестостерону пов'язано з глобуліном і 40% - з альбуміном. Лише 2-3% гормону існує у вільній, біологічно активній формі.

Вільний тестостерон являється біологічно активним і не залежить від концентрації глобулін-зв'язуючого статевого гормону. Він здатний проникати в клітину і зв'язуватись з рецепторами, надавати свою дію. Визначення вільного тестостерону в крові у хлопчиків необхідно при уповільнених або прискорених темпах статевого розвитку, у чоловіків - при еректильній дисфункції, підозрі на безплідність.

Жінкам аналіз призначають при діагностиці полікистозу яєчників, безпліддя, порушення менструального циклу, в тому числі ановуляції.

Індекс вільного тестостерону – це розрахунковий показник, який у відсотках (%) визначає співвідношення молярної концентрації загального тестостерону до молярної концентрації глобуліну, що зв'язує статеві стероїди.
Гіперандрогенія – це стійке підвищення в крові рівнів гормонів андрогенів. У нормі андрогени відповідають за розвиток статевих ознак у чоловіків. В організмі жінки в нормі маємо невелику кількість андрогенів, зокрема тестостерону.  
Результати досліджень дозволять. Оцінити андрогенний статус (за рівнем вільної фракції тестостерону),  як причину проблем із репродуктивною, сексуальною функцією (в т. ч. потенцією) та загальним здоров’ям

СТГ (соматотропін) - пептидний гормон, виробляється в передній долі гіпофізу. Секреція СТГ носить епізодичний і пульсуючий характер (максимум - в період глибокого сну). Основні ефекти: прискорює ріст кісток і м'яких тканин, діючи через інсуліноподібні фактори росту; прискорює синтез білку, знижує рівень сечовини. Стимулюючи розщеплення жирів в жировій тканині, СТГ мобілізує жирні кислоти і активує їх поглинання з крові м'язовою тканиною і печінкою (де вони перетворюються в глюкозу). СТГ перешкоджає поглинанню глюкози тканинами, діє на імунну систему, збільшуючи кількість Т-лімфоцитів. При ожирінні і з віком секреція гормону знижується.
Маркер гормональної активності гіпофізу.

Інсуліноподібний фактор росту-1 - білок, за структурою та функціями подібний до інсуліну. Виробляється гепатоцитами у відповідь на стимуляцію їх соматотропінових рецепторів. Забезпечує зворотний зв'язок з гіпоталамусом і гіпофізом по соматотропній всі (прямий - з секрецією соматостатину), а також секрецію ІФР-1 печінкою, яку підвищують інсулін, андрогени, естрогени, а глюкокортикоїди її знижують.

ІФР-1 є найважливішим ендокринним посередником дії соматотропного гормону, тому називається ще соматомедином С. В периферичних тканинах саме ІФР-1 забезпечує практично всі фізіологічні ефекти соматотропного гормону - надає ендокринну, аутокринну і паракринну регуляцію процесів росту, розвитку і диференціювання клітин і тканин організму. Маркер порушення росту.

Кортизол - стероїдний гормон, виробляється пучковою зоною кори надниркових залоз. У крові зв'язаний з білками. Складає 75 - 90% кортикоїдів, циркулюючих у крові. Метаболізується у печінці. Лише 10% кортизолу у крові знаходиться у вільному стані та виділяється з сечею у незміненому вигляді. Кортизол регулює артеріальний тиск, опосередковано сприяє підвищенню концентрації глюкози, впливає на вміст натрію і кальцію, сприяє посиленню розщеплення жирів та збільшенню вмісту холестерину. Він є стресовим гормоном і на його рівень у крові суттєво може вплинути психосоматичний стан пацієнта, тому доцільно оцінювати добову екскрецію кортизолу у сечі. У здорових людей вміст кортизолу максимальний в ранкові години (6.00-8.00) та у 2-5 разів нижчий у 22.00-24.00. Добовий ритм виділення кортизолу порушується у пацієнтів з синдромом Кушинга та під час вагітності.
Маркер порушень регулювальної функції гіпофізу та глюкокортикоїд-синтезувальної функції надниркових залоз.

ДГЕА-С в кількісному плані є основним андрогеном кори наднирників.
Його андрогенна активність обумовлена здатністю метаболізуватись у тестостерон у периферичних тканинах.
Характеризується циркадним типом секреції з максимальним рівнем в ранкові часи.
Виділяється з сечею і складає основну фракцію 17-кетостероїдів.
Рівень ДГЕА-С знижується у новонароджених протягом перших трьох тижнів життя, а надалі підвищується з 6-річного віку до 13-річного, поступово сягаючи рівня дорослих.
Концентрація ДГЕА-С у дітей до 8 років відповідає паспортному віку, у дітей старше 8 років - кістковому. Появі типових ознак статевого дозрівання передує підвищення активності наднирників, що відображається на рівнях ДГЕА-С.
Маркер андрогенпродукуючої активності кори наднирників

Хоча кортизол широко відомий як гормон стресу в організмі, він має різноманітний вплив на багато функцій організму. Це основний глюкокортикоїд, який вивільняється з пучкової оболонки кори надниркових залоз, де він синтезується з холестерину.
Кортизол є важливим гормоном, який має вплив майже на всі органи та тканини організму, зокрема:
• регулює реакції організму на стрес;
• бере участь у підтриманні рівня глюкози в крові;
• має імуносупресивну дію та протизапальну дію;
• стимулює ліполіз (розщеплення жирів);
• сприяє підвищенню артеріального тиску;
• регулює всмоктування кальцію з шлунково-кишкового тракту;
• контролює цикл сну та неспання.
Рівень кортизолу в слині корелює з рівнем вільного кортизолу в плазмі та сироватці. Вимірювання кортизолу в слині пізно вночі використовується як початковий діагностичний тест для синдрому Кушинга. 
Перевагою даного аналізу є його неінвазивність, безболісність та відсутність впливу рівня зв'язуючих глобулінів на результат аналізу, оскільки вимірюється вільна концентрація гормонів.

17-гідроксипрогестерон - стероїдний гормон, що утворюється в корі наднирників, статевих залозах, плаценті.
17-ОКП, синтезований в корі наднирників, є похідним прогестерона і попередником кортизола й андростендіона.
Концентрація 17-ОКП в крові залежить від рівня АКТГ і фази менструального циклу, має добові коливання. В клінічній практиці визначення 17-ОКП - важлива складова діагностики класичних і некласичних форм вродженої гіперплазії кори наднирників.
Призначають для діагностики і моніторингу терапії вродженої гіперплазії кори наднирників (дефіцит 21-гідроксилази, 11-гідроксилази);диференційної діагностики гіперандрогеній;
діагностики причин порушень менструального циклу та неплідності; діагностики пухлин наднирників.
Це маркер вродженої гіперплазії кори наднирників

АКТГ - гормон, який виділяється передньою часткою гіпофізу під впливом факторів гіпоталамусу. Регулює продукцію стероїдних гормонів у корі наднирників. Секреція АКТГ випереджає підвищення рівня кортизолу у крові. Вміст АКТГ у крові змінюється протягом доби. Максимальна концентрація у 6-8 годин ранку, мінімальна - біля 22 години. Сильним стимулятором виділення гормону є стрес. Також на рівень АКТГ впливають: фаза менструального циклу, вагітність, емоційний стан, біль, підвищення температури, фізичне навантаження, хірургічні втручання і т.ін. Час напівжиття у крові складає 3-8 хвилин. У вагітних відзначається підвищення концентрації АКТГ.
Маркер порушень функції гіпофізу та регуляції гормональної активності кори наднирників.

Альдостерон - основний мінералокортикоїдний гормон кори надниркових залоз, регулятор водно-сольового гомеостазу. Синтезується з холестерину в клітинах клубочкової зони кори наднирників. Під його впливом відбувається затримка в організмі натрію (яка переважає над затримкою води) та виділення іонів калію і водню. Головні регулятори секреції альдостерону - ренін-ангіотензинова система, яка активізується у відповідь на коливання ОЦК, а також рівень калію у крові. Гіперкаліємія стимулює, а гіпокаліємія пригнічує продукцію альдостерону. Вміст альдостерону у крові змінюється протягом доби (найнижча концентрація біля опівночі) та в залежності від положення тіла (підвищується при переході у вертикальне положення). Вміст альдостерону збільшується у лютеїнову фазу менструального циклу та під час вагітності. У пацієнтів, старших за 60 років, рівень альдостерону знижується на 50%, що необхідно враховувати при інтерпретації результатів. Підвищене вживання солі веде до зниження рівня альдостерону крові, знижене - до підвищення його концентрації. Метаболізується альдостерон у печінці та нирках.

Ангіотензинперетворюючий фермент (АПФ) у нормі виробляється в епітеліальних клітинах легень і виявляється у невеликих кількостях у кровоносних судинах та нирках. Він сприяє перетворенню ангіотензину I на потужний вазоконстриктор ангіотензин II, який звужує судини, що спричиняє підвищення артеріального тиску.

При саркоїдозі рівень АПФ у крові значно підвищується та корелює з активністю патологічного процесу. Вважається, що при цьому АПФ виробляється у збільшеній кількості епітеліоїдних клітин вузликових запальних утворень – гранульом.

Саркоїдоз – системне захворювання невідомої етіології, характерною особливістю якого є утворення неказеїфікуючих гранульоми у різних органах та тканинах. Переважно уражаються лімфатичні вузли, легені, печінка, шкіра, очі. Захворювання спостерігається частіше у віці 20-40 років і протікає безсимптомно, виявляються при профілактичному рентгенологічному обстеженні легень.

Фермент, який в нормі бере участь в регуляції артеріального тиску, синтезується в підвищених кількостях епітеліоїдними клітинами гранульоми при саркоїдозі і є показником активності захворювання.

Пакет № 3.4.1 (кортизол, ДГЕА, тест. вільний) Кортизол, ДГЕА та вільний тестостерон виконують життєво важливі функції в організмі. Зміни в їх рівнях можуть свідчити про ендокринні захворювання, порушення функції надниркових залоз чи тривалий стрес. Кортизол - гормон стресу, який: підвищує рівень глюкози в крові, забезпечуючи клітини енергією; підсилює роботу серцево-судинної системи, забезпечуючи приплив крові до м'язів і мозку; контролює обмін білків, жирів та вуглеводів; має протизапальну дію та пригнічує запальні процеси; підтримує стабільний артеріальний тиск. Відхилення: - підвищений рівень (синдром Кушинга): призводить до підвищення артеріального тиску, ожиріння, стоншення шкіри, появи фіолетових розтяжок. - знижений рівень (хвороба Аддісона): викликає різке схуднення, втому, зниження тиску та біль у животі. ДГЕА (Дегідроепіандростерон)- гормон, що є попередником інших стероїдних гормонів, включаючи статеві гормони (естроген і тестостерон). - впливає на різні аспекти фізичного та психічного здоров'я, бере участь у гормональному балансі. Вільний тестостерон- це біологічно активна форма чоловічого статевого гормону, яка вільно циркулює в крові та може взаємодіяти з клітинами-мішенями. - відповідає за розвиток чоловічих статевих ознак, впливає на репродуктивну функцію, м'язову масу, кісткову тканину та загальний рівень енергії. Аналіз призначається при: підозрі на захворювання наднирників, порушення в роботі ендокринної системи, стійкому стресі та підвищеній втомлюваністі, проблемами з репродуктивною функцією. “,”Здавати натще через 6-8 годин голодовування, бажано вранці. Можна пити негазовану воду. Не вживати алкоголь. Оптимальний час доби та оптимальні дні менструального циклу для здачі аналізу визначаються лікарем. Обговорити з лікарем прийом будь-яких ліків або добавок. Виключити фізичні та емоційні навантаження, обмежити статеві стосунки за добу до дослідження. За годину не палити. Для дітей до 1 року - бажано дотриматись максимально можливого проміжку між годуваннями, або безпосередньо перед наступним годуванням.”

Кортизол - стероїдний гормон, виробляється пучковою зоною кори надниркових залоз. Являється маркером порушень регулюючої функції гіпофізу та глюкокортикоїд-синтезуючої функції надниркових залоз.
Секреція кортизолу стимулюється адренокортикотропним гормоном (АКТГ) передньої частки гіпофізу. Лише 10% кортизолу у крові знаходиться у вільному стані та виділяється з сечею у незміненому вигляді. Кортизол регулює артеріальний тиск, опосередковано сприяє підвищенню концентрації глюкози, впливає на вміст натрію і кальцію, сприяє посиленню розщеплення жирів та збільшенню вмісту холестерину. При інтерпретації результатів лабораторного дослідження кортизола, необхідно враховувати, що він є стресовим гормоном, і на його рівень у крові суттєво може вплинути психосоматичний стан пацієнта, тому доцільно оцінювати добову екскрецію кортизолу у сечі. У здорових людей вміст кортизолу максимальний в ранкові години (6.00-8.00) та у 2-5 разів нижчий у 22.00-24.00. Добовий ритм виділення кортизолу порушується у пацієнтів з синдромом Кушинга та під час вагітності. Нормальні показники кортизолу після триразового дослідження сечі дозволяють виключити порушення функції системи гіпоталамус-гіпофіз-кора надниркових залоз.

Бета-ХГЛ – гормон, що виробляється організмом жінки від моменту запліднення яйцеклітини. Він з'являється в крові та сечі через 10 днів після запліднення, тому дозволяє проводити ранню діагностику вагітності, а значення його концентрації дають можливість визначити точний вік плоду.

Білок, який в нормі під час вагітності синтезується клітинами жовточного мішка, з 5-го тижня вагітності – печінкою плоду. Виділяється в амніотичну рідину з сечею, потім всмоктується через плідні оболонки в кров вагітної. В крові матері починає визначатись с 10 тижня та постійно зростає до 25 тижня вагітності, а потім поступово знижується. Протягом першого року АФП знижується до показників дорослої людини. Як маркер патології плода використовується у 14-21,5 тижнів вагітності (оптимально 16-18 тижнів).

Вільний естріол – це жіночий статевий гормон з групи естрогенів. Він синтезується в організмі вагітних жінок плацентою та наднирниками і печінкою плоду. В сироватці крові гормон знаходиться у зв’язаному з білками стані і лише деяка частина вільно циркулює, виконуючи свої функції.

Рівень естріолу відображає стан фетоплацентарного комплексу (посилює кровотік по судинах матки та плаценти до плоду). Також він входить до складу «потрійного тесту» разом із α-фетопротеїном та хоріонічним гонадотропіном людини, який прогнозує ризик розвитку аномалій плоду.

У невагітних жінок та чоловіків він виявляється в крові у зовсім невеликій кількості.

Це білок сімейства альфа-2-мікроглобулінів, який синтезується фібробластами і відноситься до протеаз.РАРР-А продукується плацентою і децидуальною оболонкою.
РАРР інгібує проліферативну активність лімфоцитів,що забеспечує пригнічення имунологічної реактивності материнського організму по відношенню до плоду.
Також цей глікопротеїн чинить вплив на мінералізацію матриксу та розвиток кровоносних судин.
При вагітності рівень постійно зростає.
При наявності у плоду трисомії 21,13 або 18 пар хромосом рівень РАРР значно знижений, особливо в І триместрі вагітності.
Чутливість 42% при 5% хибнонегативних результатів.
Діагностичні терміни визначення цього маркеру 9-13 тижнів вагітності.

Плацентарний лактоген (ПЛ) - це поліпептидний гормон, що виробляється клітинами синцитіотрофобласту і необхідний для регуляції метаболізму матері і плоду. Він з'являється в крові з 6-го тижня вагітності, і рівень його підвищується паралельно зі збільшенням маси плаценти до 34-го тижня вагітності, коли зростання плаценти припиняється. Завдяки цьому концентрація ПЛ може бути використана для оцінки маси і функції плаценти і діагностики плацентарної недостатності. Зріла плацента виробляє близько 1 г плацентарного лактогену в добу, жоден інший гормон не виробляється в людському організмі в такій кількості. У кровотік плода надходить незначна частина ПЛ.
Плацентарна недостатність є патологією вагітності, при якій порушена основна функція плаценти - доставка нутрієнтів і кисню в організм плоду. Це основна причина затримки внутрішньоутробного розвитку (ЗВУР ) плода. Концентрація ПЛ відображає масу плаценти і пов'язана з гестаційним віком плода, тому аналіз на ПЛ може бути використаний для виявлення плацентарної недостатності і ЗВУР.

Рівень бета-ХГЛ в крові вже на 6-8 день після зачаття дозволяє діагностувати вагітність (його концентрація в сечі досягає діагностичного рівня на 1-2 дні пізніше, ніж в сироватці крові).
Синтезується ХГЛ клітинами трофобласта після імплантації ембріона і підтримує функцію жовтого тіла вагітності протягом перших 12 тижнів.
У плода чоловічої статі ХГЛ стимулює клітини Лейдіга, які синтезують тестостерон, необхідний для формування статевих органів за чоловічим типом.
При нормальному перебігу вагітності, в період між 2-5 тижнями концентрація ХГЛ в крові подвоюється кожні 1,5 діб.
Пік концентрації ХГЛ приходится на 10-11 тиждень вагітності, після чого його рівень починає поступово знижуватись.
При багатоплідній вагітності вміст ХГЛ збільшується пропорційно до кількості плодів.
Знижені концентрації ХГЛ можуть свідчить про ектопічну вагітність або аборт, що загрожує.
Визначення вмісту ХГЛ в комплексі з іншими тестами використовується в пренатальній діагностиці для визначення ризику порушень розвитку плоду.
Крім вагітності ХГЛ використовується в лабораторній діагностиці як маркер пухлин трофобластичної тканини та гермінативних клітин гонад.
В рідкісних випадках незначним підвищенням ХГЛ супроводжуються злоякісні нетестикулярні тератоми, злоякісні пухлини печінки, молочної залози, яєчників, підшлункової залози, шийки матки, шлунку..

Бета-ХГЛ вільний – вільна фракція бета-субодиниці хоріонічного гонадотропіну, становить близько 1% від рівня загального ХГЛ, біологічно неактивна.

Визначення даного показника разом з протеїном А плазми, що асоційований з вагітністю (РАРР-А), входить до пренатального скринінгу, який розраховує програма PRISCA або ASTRAIA з метою виявлення ризику розвитку хромосомних хвороб та інших вроджених патологій у плоду. Даний аналіз виконується в першому триместрі вагітності, а саме з початку 10 по кінець 13 тижня (оптимально 11-13 тижнів).

Також визначення вільного бета-ХГЛ використовують з метою діагностики трофобластних та тестикулярних новоутворень. Підвищений рівень вільної фракції гормону в поєднанні з низьким рівнем протеїну А вказує на можливість наявності синдрому Дауна у плоду. При одночасному зниженні цих двох показників можливе виникнення трисомії по 18 хромосомі.

Проте варто пам’ятати, що високий ризик не є діагнозом, адже для його підтвердження потрібна консультація лікаря-генетика та проведення додаткових досліджень – амніоцентез або біопсія ворсин хоріона.

Пакет № 3.5.2 PRISCA 2: розрахунок ризику хромосомної патології плоду 2 триместр (14-22 тижнів +6 днів) (АФП, загальний ХГЛ +дані УЗД) PRISCA 2 – це пренатальний скринінг другого триместру вагітності, який поєднує результати ультразвукового дослідження (УЗД) та біохімічного аналізу крові -- АФП, загального β-ХГЛ -- для оцінки ризику хромосомних аномалій плоду, таких як синдром Дауна, та дефектів нервової трубки. Відсутність естріолу в розрахунку не впливає на значення для організму, оскільки він є одним із показників, який може використовуватися в інших комплексах скринінгу, а не в цьому конкретному варіанті. Результати оцінюються за допомогою спеціальної комп'ютерної програми PRISCA, яка визначає індивідуальний ризик на основі аналізу маркерів та їх співвідношення до середніх значень (МОМ) для певного терміну вагітності. 
Prenatal Risk Calculation (PRISCA): це комп'ютерна програма для розрахунку ймовірності розвитку генетичних аномалій у плода. 
«PRISCA 2»: розрахунок ризику в другому триместрі вагітності, який проводиться на терміні від 14 до 22 тижнів + 6 днів вагітності. 
АФП (альфа-фетопротеїн): білок, що виробляється печінкою плода.
Загальний β-ХГЛ: хоріонічний гонадотропін людини – гормон, що продукується плацентою.
УЗД:оцінюються анатомічні параметри плода та його стан.
Результати біохімічних аналізів та дані УЗД вводяться в комп'ютерну програму PRISCA.  Розрахунок МОМ (Multiple of Median): програма порівнює ваші показники з середніми значеннями для відповідного терміну вагітності. На основі отриманих даних розраховується індивідуальний ризик розвитку хромосомних аномалій (наприклад, синдрому Дауна) та дефектів нервової трубки. 
Важливість скринінгу:
Це один з обов'язкових інструментів моніторингу розвитку дитини. 
Допомагає оцінити стан плаценти, виявити певні уроджені дефекти та визначити ймовірність хромосомних аномалій плода. 

Пренатальний скринінг (PRISCA) I триместру вагітності складається з УЗД плоду та комплексу біохімічних аналізів крові матері. PRISCA (Prenatal Risk Calculation) – це назва комп'ютерної програми для розрахунку ймовірності деяких внутрішньоутробних патологій.
Біохімічний пренатальний скринінг I триместру вагітності включає в себе:
• аналіз на PAPP-A (асоційований з вагітністю протеїн А плазми), специфічний білок, який у великих кількостях виробляється під час вагітності. ;
• аналіз на β-ХГЛ (бета-хоріонічний гонадотропін людини). β-ХГЛ – вільна субодиниця молекули специфічного гормону, який виробляється в плодовій оболонці, відіграє важливу роль в успішному протіканні вагітності та розвитку ембріона.
УЗД та біохімічні аналізи крові, які входять до пренатального скринінгу (PRISCA) I триместру вагітності (РАРР-А, β-ХГЛ) є неінвазивними дослідженнями, не становлять загрози для плоду. Якщо результати скринінгу негативні, проведення додаткових інвазивних досліджень є недоцільним.
Позитивний результат пренатального скринінгу не є показанням до штучного переривання вагітності. Це лише оцінка ймовірності її розвитку.
Оптимальний інтервал для проведення обстеження – 11-13 тижні вагітності, можливе призначення у термін від 10 тижнів до 13 тижнів+6 днів.
Пренатальний скринінг (PRISCA) I триместру вагітності призначається для оцінки ризику трисомій (хромосомних аномалій, при яких у певній парі хромосом утворюється додаткова, третя), а саме: синдрому Дауна (трисомії 21), синдрому Едвардса (трисомії 18), синдрому Патау (трисомії 13).

Другий скринінг вагітності (PRISCA-2) – комплекс діагностичних процедур, що складається з ультразвукового дослідження плода (допплерометрія) та біохімічного аналізу на гормони β-ХГЛ, АФП та некон'югований естріол. Проводять скринінг у період з 16-17 по 20 тиждень вагітності. Найбільш сприятливий термін другого дослідження – 19 тиждень. Мета ПРИСКА-2 – дослідження процесу розвитку дитини у другому триместрі, а також оцінка змін після першого скринінгу (11-14 тиждень). Враховуються як фізичні параметри (УЗД), так і показники цільових гормонів (генетичне дослідження).

Скринінг 2 триместру дозволяє виявити можливі відхилення та аномалії у розвитку плода, діагностувати важкі спадкові патології на кшталт синдрому Дауна, Тернера, Патау, оцінити рівень розвитку кісткового апарату малюка та будову органів (серце, легені, печінку тощо).

_Пренатальний скринінг 1 триместру вважається найбільш важливим та інформативним дослідженням, що дозволяє забезпечити нормальний перебіг вагітності та народження здорової дитини. Біохімічний скринінг I триместру вагітності або ще називають подвійний тест  (вільний ХГЛ і РАРР білок) проводиться з метою оцінки ризику можливої хромосомної патології плода  (синдрому Дауна, Едвардса, Патау). Головною метою пренатального скринінгу є формування серед вагітних жінок групи високого ризику народження дитини з хромосомною патологією, зокрема, синдромом Дауна, задля її подальшого скерування на інвазивну пренатальну діагностику. Найбільш інформативним є поєднаний ультразвуковий та біохімічний скринінг 1 триместру у термінах 11 тижнів 2 дні – 13 тижнів 6 днів (КТР плода 45-82 мм).

другий етап комплексного обстеження вагітних для оцінки ризику основних трисомій (хромосомних аномалій) і вроджених вад плода, таких як дефект нервової трубки.

_Біохімічний скринінг II триместру вагітності, «потрійний тест» (загальна бета-ХГЛ, АФП і некон'югований (вільний) естріол) рекомендовано для біохімічного скринінгу вагітних з метою оцінки ризику хромосомних аномалій плоду (синдрому Дауна, Едвардса) і дефекту нервової трубки плода.
Дослідження проводиться у межах 14 тижнів + 0 днів – 21 тиждень + 5 днів вагітності. Оптимальні терміни проведення дослідження – від 16 до 18 тижнів вагітності.
Кількісна оцінка результатів, отриманих при проведенні цих профільних досліджень, буде проводитися за допомогою автоматизованої програми PRISCA .

Антиген HLA-B27 – це специфічний білок, який виявляється на поверхні імунних клітин. Він відноситься до білків головного комплексу гістосумісності людини, що забезпечує різні імунні реакції. Носіння антигену HLA-B27 асоційоване з підвищеним ризиком розвитку захворювань із групи серонегативних спондилоартритів. Так, цей антиген може бути виявлений у пацієнтів з анкілозуючим спондилоартритом (хвороба Бехтерева), з реактивним артритом (синдром Рейтера), з псоріатичною артропатією, з ювенільним та з ентеропатичним артритом. Виявлення антигену HLA-B27 має велике діагностичне значення в клініці ревматологічних хвороб.

Антитіла до циклічного цитрулінованого пептиду в даний час визнані інформативним серологічним маркером ревматоїдного артриту зі специфічністю між 95 і 99% і чутливістю між 65 і 87%. АЦЦП в 30-50% випадків визначаються при негативному ревматоїдному факторі при РА, також можуть визначатися роками перед проявом клінічної симптоматики. РФ присутній в крові хворих не тільки з РА, але і з іншими аутоімунними захворюваннями. АЦЦП можуть бути дуже важливі для підтвердження діагнозу. Якщо обидва аналізи позитивні - в 99% випадків підтверджується діагноз РА. Результати тесту слід оцінювати в комплексі з анамнезом та клінічними спостереженнями, включаючи дані інструментального обстеження.

Антитіла класу IgG до двохспіральної (нативної) ДНК є одним з видів антитіл проти структур ядра клітини.
Вони високоспецифічні для системного червоного вовчака, однак, можуть виявлятися і при інших захворюваннях сполучної тканини. Рівень даних антитіл корелює з активністю процесу при СЧВ і має прогностичне значення. При наявності вовчакового нефриту, відсоток виявлення високих рівнів даних антитіл вище. Наявність даних антитіл є обов'язковим діагностичним критерієм СЧВ.
Позитивний тест вимагає дообстеження.

Антитіла до односпіральної ДНК виявляються як при ревматичних, так і при інших соматичних та інфекційних захворюваннях. Проте, найбільша частота виявлення підвищеного рівня цих антитіл спостерігається при СЧВ і склеродермії, особливо при активних і злоякісних формах. Доповнює обстеження при постановці діагнозу СЧВ.

Антинуклеарні антитіла (ANA) є одним з лабораторних маркерів, який широко використовується для діагностики певних ревматичних захворювань. Це антитіла, які виробляє наш організм проти компонентів (антигенів) ядра.

Коли спостерігаються позитивні ANA-антитіла?

системні аутоімунні захворювання, наприклад, захворювання сполучної тканини;
органспецифічні аутоімунні захворювання (наприклад, аутоімунний гепатит);
інфекційні захворювання (зокрема, вірусні гепатити);
здорові люди (близько 3% популяції має рівень антитіл 1:320, а 10% здорових людей – 1:80).
Симптоми системних захворювань сполучної тканини охоплюють широкий спектр порушень, які включають зміни шкіри, болі в суглобах, м’язевий біль/слабкість, залучення периферичних нервів, сухість слизових, синдром Рейно та безліч інших.

Якщо у Вас визначаються позитивні ANA-антитіла, Ваш лікар може скерувати Вас до ревматолога.

Лікар-ревматолог з’ясує, чи мають зв’язок ваші симптоми з цим лабораторним аналізом, при потребі призначить дообстеження для визначення окремих видів антитіл проти антигенів ядра клітини.

Лабораторний маркер антифосфоліпідного синдрому (АФС), ризику тромбозів та ускладнень, пов’язаних з тромбоутворенням (інсульт, інфаркт, тромбоемболії, невиношування вагітності тощо). Ці антитіла безпосередньо зв’язуються з мембранними структурами клітин (фосфоліпідами), змінюють рівновагу між про- та антикоагулятною системами в бік утворення тромбів (тобто підвищують активність реакцій згортання крові), порушують нормальне функціонування кровоносних судин, викликаючи їх звуження. Все це разом призводить до утворення тромбів, тромбозу, пошкодження та некрозу тканин, аж до фатальних наслідків. Аналіз показаний молодим людям (до 50 років) у всіх клінічних випадках, пов’язаних з утворенням тромбів, або при виявленні декількох випадків тромбозів в будь-якому віці, жінкам при патології вагітності, що не пов’язана з іншими причинами.

Антирезусні антитіла в нормі не містяться в сироватці людини.

Вони з'являються в крові Rh-негативних людей внаслідок імунізації при переливання крові, несумісної за Rh-фактором, при вагітністі резус негативні жінки резус позитивною дитиною.

Визначення Антирезусних антитіл необхідно для запобігання імунного конфлікту внаслідок переливання Rh-несумісної крові, а також для діагностики Rh-конфлікту вагітних жінок і запобігання гемолітичної хвороби плода та новонародженого.

Антитіла до цитоплазми нейтрофілів (ANCA) - серологічні маркери, які виявляються за розвитку геморагічних васкулітів та інших автоімунних захворювань, таких як хвороба Вегенера, синдром Гудпасчера.
Васкуліт – це запальне захворювання кровоносних судин аутоімунного характеру, що може викликати некроз тканин, ішемію та ураження внутрішніх органів. Захворювання вражає судини будь-якого типу та розміру, включаючи артерії, вени і капіляри.
При васкулітах ANCA спрямовані переважно проти двох основних компонентів первинних гранул нейтрофілів - серинової протеїнази-3 (анти-PR-3) і мієлопероксидази (анти-MPO).
Протиїназа 3 являється маркером у діагностиці гранулематозу Вегенера.
Антитіла проти мієлопероксидази (MPO) маркер системних некротизуючих васкулітів. Вони виявляються у разі мікроскопічного поліангіїту, синдрому Черджа-Строса, стрімкого ГН, ідіопатичного альвеолярного геморагічного синдрому.
Показання до призначення:
• діагностика системних васкулітів;
• моніторинг перебігу системних васкулітів;
• диференціальна діагностика захворювань нирок.

для діагностики антифосфоліпідного синдрому, безпліддя, невиношування плоду, системних автоімунних захворювань.

Антитіла IgG до рецепторів ацетилхоліну є специфічним маркером міастенії (Міастенія гравіс), аутоімунного захворювання, що проявляється м'язовою слабкістю та іншими симптомами. Їх виявлення вказує на наявність у людини імунної відповіді проти власних ацетилхолінових рецепторів, які важливі для передачі нервово-м'язових сигналів.

лабораторне дослідження, за допомогою якого вдається встановити основні показники імунної системи, визначити рівень здатності організму протистояти різним інфекціям.

забор крови с понедельника по четверг
дозволяє уточнити ступінь ураження імунної системи, оцінити ефективність лікування, провести попередню діагностику та/або прогнозування імунодефіцитного стану.

є основним показником гуморальної імунної відповіді та необхідний для оцінки функціональної повноцінності імунної системи та діагностики патологічних порушень її роботи.

Імуноглобулін Е (IgE) відповідальний за розвиток алергії негайного типу. Час напівжиття 3 - 5 днів у сироватці та 14 днів на мембранах огрядних клітин і базофілів. У нормі IgE становить менше 0,001% від усіх імуноглобулінів сироватки крові і синтезується плазматичними клітинами селезінки, мигдаликів, аденоїдів, слизових оболонок дихальних шляхів, шлунка і кишівника. Не зв'язує комплемент і не проходить через плаценту, володіє здатністю до швидкої фіксації на клітинах, тому у вільному вигляді знаходиться в плазмі в незначних кількостях. При повторному контакті з алергеном, взаємодія IgЕ та антигену відбувається на поверхні базофілів і огрядних клітин, що призводить до дегрануляції, вивільнення вазоактивних факторів (гістаміну, серотоніну, гепарину та ін) і розвитку клінічних проявів алергії. Приймає також участь в протигельмінтному імунітет, що зумовлено перехресним зв'язуванням між IgE і антигеном гельмінтів. IgE можна виявити в організмі людини вже на 11-му тижні внутрішньоутробного розвитку і його концентрація в сироватці крові зростає поступово з моменту народження до підліткового віку. У літньому віці рівень IgE може знижуватися.

Сироватковий IgA становить 10-15 % від загальної кількості імуноглобулінів, синтезується зрілими В-лімфоцитами.

Імуноглобулін А забезпечує місцевий імунітет: захист дихальних, сечостатевих шляхів і шлунково-кишкового тракту від інфекцій. Його функція полягає у пригніченні адгезії бактерій і вірусів до епітеліальних клітин, нейтралізації бактеріальних токсинів і вірусів, зв’язування потенційних алергенів.

Активує комплемент по альтернативному шляху. Час напівжиття 6-7 діб.

IgA є тимуснезалежним і самостійний його синтез в самому ранньому віці недостатній. У дітей дефіцит імуноглоубілну А може бути транзиторним, і з віком синтез цього імуноглобуліну покращується.

Постачання IgA з грудним молозивом та молоком матері попереджає раннє заселення кишечника новонародженого бактеріями.

Дефіцит IgA призводить до виникнення повторних інфекцій, аутоімунних порушень, алергії.

IgG становить близько 75-80% всіх імуноглобулінів і 10-20% загального білка сироватки крові, синтезується зрілими В-лімфоцитами.
До цього класу імуноглобулінів відносяться основні антитіла, що забезпечують тривалий гуморальний імунітет до інфекцій.
IgG антитіла беруть участь у нейтралізації бактеріальних токсинів, стимуляції фагоцитозу, клітинноопосередкованій цитотоксичності, зв'язуванні комплементу, проникають через плаценту від матері до плоду, забезпечуючи пасивний імунітет немовляти до деяких інфекцій.
Містяться в судинному руслі і легко проникають в екстраваскулярний простір, здійснюючи захисну функцію. Активують комплемент по класичному шляху.
Період напівжиття 21- 24 дня. Рівень IgG в організмі регулюється двояко: антигенною стимуляцією і руйнуванням IgG.
Визначення вмісту сироваткового IgG має клінічне і діагностичне значення при: рецидивуючих інфекціях, гепатитах, ДЗСТ, мієломній хворобі, ВІЛ-інфекції, онкологічній патології, для моніторингу замісної іммуотерапії (при первинних і вторинних імунодефіцитах антитілоутворення).

Сироватковий IgМ становить 5-10% від загальної кількості імуноглобулінів, синтезується зрілими В-лімфоцитами.
IgM - еволюційно найбільш стародавній клас антитіл, переважно забезпечує первинну імунну відповідь.
Період напіврозпаду 4-5 днів. Активують комплемент по класичному шляху.
За своєю структурою є найбільш крупномолекулярними.
Не проходять через плаценту, тому виявлення у новонародженого Ig M-антитіл підтверджує інфікованість самої дитини.
IgM антитіла найбільш ефективно зв'язуються з комплементом, викликають аглютинацію бактерій, нейтралізацію вірусів, відіграють важливу роль в активації фагоцитозу та елімінації збудника з кровоносного русла.
До класу IgM імуноглобулінів відносяться також ізогемагглютініни, ревматоїдний фактор (на ранніх стадіях захворювання), холодові аглютиніни.
Частина IgM продукується локально і відноситься до секреторних.
Виявлення вмісту сироваткового імуноглобуліну М має клінічне і діагностичне значення при: зворотних, хронічних або важких інфекціях, ревматоїдному артриті та аутоімунних захворюваннях, пухлинних захворюваннях, хронічному гепатиті, цирозі печінки, для контролю за лікуванням макроглобулінемії Вальденстрема.

Еозинофільний катіонний білок (ЕКБ) є специфічним маркером активності еозинофілів. Він секретується в кров сенсибілізованими еозинофілами при алергічних і запальних реакціях. Його вміст у крові корелює з виразністю алергічних реакцій. Підвищена концентрація EКБ не завжди вказуює на розвиток алергічного процесу, тому що спостерігається і при неалергічних захворюваннях, таких як бактеріальний синусит, новоутворення нирок, інфекції, спричинені респіраторно-синцитіальним вірусом. Результат дослідження слід оцінювати разом з даними додаткових лабораторних та інструментальних досліджень. ЕКБ має цитотоксичну активність по відношенню до різних клітин і мікроорганізмів, що проявляється в перфоруванні мембран клітин-мішеней. EКБ може мати негативні ефекти в організмі: нейротоксичність (посилює свербіж у пацієнтів з АД), викликає загибель епітелію бронхів, збільшує секрецію бронхами слизу, має токсичну дію на міокард.

Система комплементу являє собою набір ферментів, регуляторних білків і білків, здатних руйнувати клітини.
С3 — центральний компонент системи комплементу (становить близько 70% всіх білків системи комплементу), білок гострої фази запалення і важлива частина захисної системи проти інфекцій.
С3 — утворюється в печінці, макрофагах, фібробластах, лімфоїдній тканині, шкірі і бере участь як у класичному, так і в альтернативному шляху активації системи комплементу. У класичному шляху його утворення активується IgG і IgM, в альтернативному шляху токсинами, включаючи ендотоксин і IgA (напівперіод життя 60 - 80 годин).
Активація С3 сприяє виділенню гістаміну з тучних клітин і тромбоцитів, підтримує фагоцитоз, посилює проникність стінок судин, посилює скорочення гладкої мускулатури, хемотаксис лейкоцитів і з'єднання антитіл з антигеном; відіграє важливу роль у розвитку аутоімунних захворювань. Зміст С3 знижується внаслідок його споживання при класичному і альтернативному шляху активації системи комплементу.

Система комплементу являє собою набір ферментів, регуляторних білків і білків, здатних руйнувати клітини.
С4 є глікопротеїном з молекулярною масою 205 000 Да й синтезується в легенях і в кістках.
Бере участь тільки у класичному шляху активації системи комплементу і підтримує фагоцитоз, збільшує проникність стінки судин , бере участь в нейтралізації вірусів.С4 компонент комплементу - показник захисної функції організму при інфекційному процесі.
Основні показання до застосування: злоякісні новоутворення, саркоми, системний червоний вовчак, гломерулонефрит, лікування імунодепресантами та цитостатиками, схильність до раптових і повторюваним важких інфекцій.
Визначення, як правило, проводять одночасно з визначенням С3 компонента комплементу та іншими тестами визначення імунного статусу людини.

Маркер порушень захисної реакції імунної системи.ЦІК - комплекси, які складаються з антигену, антитіл і пов'язаних з ними компонентів комплементу С3, С4, С1q.
У нормі імунні комплекси, що утворилися в кровотоці, фагоцитуються і руйнуються як фагоцитами, так і печінкою.
Однак, при збільшенні їх розміру (при надлишку антигену і наявності в їх структурі IgM, C1q-компонента комплементу) комплекси можуть відкладатися в периваскулярному просторі і кірковому шарі нирок, викликаючи активацію комплементу і запальні процеси. Найчастіше імунні комплекси відкладаються в ендотелії кровоносних судин, ниркових клубочках, суглобах, що, відповідно, проявляється клінічними ознаками васкуліту, гломерулонефриту, артриту. Патогенез аутоімунних захворювань тісно пов'язаний з накопиченням імунних комплексів в тканинах.

Гліадин, антитіла IgA – лабораторне дослідження, яке використовується для діагностики целіакії (непереносимості глютену).

Клейковина або глютен - це група білків, що містяться в насінні злаків. Особливо багаті на них зерна пшениці, жита, вівса та ячменю. Глютен – цінна харчова добавка, без якої неможливий випуск високоякісних хлібобулочних виробів.ліадин - це одна з фракцій клейковини, саме вона відповідальна за розвиток у деяких людей непереносимості глютену (целіакії). Хвороба зустрічається нечасто, орієнтовно в однієї людини зі 100-200, а причини її, ймовірно, криються у спадковості. Організм людей з целіакією при попаданні гліадину починає виробляти антитіла, які концентруються на слизових оболонках тонкого кишечника. Запалення, яке розвивається в результаті, порушує процес всмоктування поживних речовин з їжі, що веде до ослаблення організму і появи симптомів целіакії.

Аналіз на антитіла класу А (IgA) до гліадину є одним з можливих тестів для виявлення целіакії.

Антитіла до гліадину (деамінізовані пептиди) IgG – це дослідження, що дозволяє визначити антитіла до фракції глютену – гліадину. Це білок пшениці, що водночас є причиною розвитку целіакії у осіб з генетичною схильністю.

Глютен зв’язується з імунними клітинами в кишківнику та викликає розвиток запалення і аутоімунного ураження слизової оболонки тонкої кишки, що характеризується втратою ворсинок і наявністю великої кількості міжепітеліальних лімфоцитів. Це проявляється синдромом мальабсорбції, метеоризмом, здуттям живота, діареєю, втратою маси тіла. Захворювання часто проявляється у новонароджених при додаванні каш до молочного харчування. Целіакія може розвиватися і у дорослих, діагностика в цьому випадку ускладнена.

Маркер целіакії

Для скринінгу, діагностики і контролю лікування глютеновой ентеропатії у пацієнтів з ізольованим дефіцитом імуноглобуліну А.